Окремі проблеми внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР

Відповідно до ч. 1 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) та розпочати розслідування.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч. 4 ст. 214 КПК України).

Згідно з п. 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведених норм, здається, що жодних складностей з їх розумінням та правозастосуванням не виникає. Ще б пак: надійшла відповідна заява, на яку зазначені представники правоохоронних органів повинні відреагувати та вчинити передбачені цитованими нормами дії.

Разом з тим, якщо детальніше розглянути, то ч. 1 ст. 214 КПК України передбачає надходження заяви (повідомлення) саме про кримінальне правопорушення, а не про діяння, яке містить ознаки чи елементи злочину (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона). На перший погляд здається, що зазначена норма піддана нашій надто прискіпливій увазі та проблема має виключно теоретичний характер, проте практика застосування наведеного положення викликає окремі складнощі.

Для більшого розуміння проблематики наведемо декілька прикладів.

До слідчого судді Печерського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 зі скаргою про зобов’язання прокурора Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР в порядку ст. 301, 304 КПК України. Своєю ухвалою слідчий суддя відмовив у відкритті провадження за вказаною скаргою і зазначив, що Генеральною прокуратурою України зроблено правильний висновок щодо відсутності підстав для внесення відомостей до ЄРДР з указаної заяви, оскільки в ній не наведено формальних ознак злочинів, які заявник вважає вчиненими. При цьому, заявником у поданій заяві наводяться виключно власні міркування та припущення щодо вчинення, на його думку, злочинів суддями, прокурорами, Генеральним прокурором України та іншими особами (ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 8 січня 2013 року у справі № 757/684/13-к).

Крім того, в ухвалі слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 липня 2015 року (справа № 27/16355/15-к) відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого та прокурора в порядку ст. 303 КПК України, яка полягала у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР, обґрунтовано тим, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.

Також суд ухвалив, що підставами вважати заяву чи повідомлення саме заявою про злочин є наявність в ній об’єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які повинні бути обов’язково внесені до ЄРДР.

Вказані приклади можуть бути особливо властиві тим випадкам, коли у заяві або повідомленні йдеться про злочин, вчинений в умовах неочевидності.

Також зауважимо, що п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачена можливість оскарження бездіяльності слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

При цьому, у п. 2 листа Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 9 листопада 2012 року № 1640/0/4-12 вказується, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення таких відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69, цей строк обчислюється наступним чином:

-         заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження заявника про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв’язку, непритомний стан заявника, відрядження тощо);

-         у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв’язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору.

Таким чином, направляючи заяву чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, доцільно якомога повніше та детальніше викладати обставини, що можуть свідчити про вчинення злочину, для того, щоб зменшити імовірність відмови у занесенні відповідних відомостей до ЄРДР.

Юрий Асадчев