Прийняття Закону України « Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» N2299-III від 15.03.01. виявилось важливим кроком на шляху розвитку вітчизняної індустрії спільного інвестування. Воно наблизило українське законодавства до стандартів цивілізованих країн. Однією з новел Закону стало впровадження венчурних ІСІ. Так, відповідно до ст.4 вищевказаного Закону недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних осіб та фізичних осіб, є венчурним фондом.
Як зазначається на сайті УАІБ: «Ідея поєднати можливість управління… юніт-трастами (у нас – ПІФ) з управлінням венчурним фондами народилась під час підготовки закону до другого читання і виявилась плідною, оскільки відповідала специфічній задачі оптимізації фінансових потоків, легалізації та ефективному використанню вивезених за кордон коштів за рахунок створення відповідного податкового середовища».
Натомість, за визначенням EVCA, венчурний капітал є пайовим капіталом, що надається професійними компаніями, котрі інвестують та спільно керують стартовими, що розвиваються або приватними компаніями, які трансформують та демонструють потенціал для помітного зростання. В світі існує чимало визначень венчурного інвестування, більшість з яких відображають його головне завдання – сприяння розвитку підприємництва в обмін на частку в бізнесі або інші правові гарантії.
Відповідно до ст.45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.93. N3792-XII одним із способів управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав є управління ними через організацію колективного управління, які створюються суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом. Такі організації діють на основі статутів, і в межах повноважень, одержаних від суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав. Однак організації колективного управління не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручених їм для управління. Вказане обмеження додає актуальності поширенню діяльності ІСІ на сферу інтелектуальної власності.
Позитивним кроком на шляху розвитку сфери спільного інвестування стало прийняття змін до Закону України «Про ІСІ», які дозволили фізичним особам бути учасниками венчурних ІСІ. Щоправда, фізична особа може бути учасником венчурного фонду виключно за умови придбання цінних паперів такого фонду на суму не менше ніж 1500 мінімальних заробітних плат. (ч.17 ст.4). В даному випадку участь в ІСІ ставиться в залежність від суми придбаних особою цінних паперів. Разом з тим розроблена вітчизняним законодавцем модель венчурного ІСІ, незважаючи на сприятливий податковий режим і обмежену відповідальність учасників КУА, в цілому неефективна для цілей інноваційного інвестування в силу наступних причин:
— «зарегульованість» діяльності КУА та ІСІ (звітність, фінансовий моніторинг, ліцензійні умови). Так, КУА та ІСІ подають до Комісії місячну, квартальну та річну інформацію у встановлені законодавством терміни, відображає зміни в діяльності на виконання ліцензійних умов з управління активами інституційних інвесторів;
— громіздка структура суб’єктів управління ІСІ (зберігач, незалежний оцінювач майна, торговці цінними паперами, депозитарій тощо). У зв’язку із специфікою своєї діяльності вказані суб’єкти, зазвичай, не спеціалізуються на інноваційній сфері. Крім того, участь великої кількості осіб в інвестуванні вимагає посилення режиму комерційної таємниці, пов’язаної з об’єктами інвестування;
— порівняно високі затрати на управління ІСІ. Зокрема, витрати (крім винагороди і премії КУА, податків, інших обов’язкових платежів, передбачених чинним законодавством) не повинні перевищувати 5 відсотків середньорічної вартості чистих активів ІСІ протягом фінансового року. Розмір винагороди КУА венчурного фонду, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ не може перевищувати 10 відсотків середньорічної вартості чистих активів протягом фінансового року. Розмір винагороди КУА венчурного фонду, розрахованої у співвідношенні до приросту вартості чистих активів, не може перевищувати 15 відсотків цього приросту за результатами діяльності за звітний рік;
— відсутність чітких і прозорих механізмів контролю за діяльністю КУА з боку учасників (акціонерів) ІСІ. Наприклад, створення наглядової ради ПІФ, можливість розпорядження банківськими та рахунками в цінних паперах ПІФ для венчурних інвесторів не може вважатись достатнім рівнем контролю.
— порівняно високий«поріг входження». Зокрема, мінімальний розмір активів ІСІ має становити 1250 мінімальних заробітних плат. Зрозуміло, що для великих інвесторів ця сума є незначною. Світовий досвід венчурного інвестування свідчить, що чимала частина інноваційних проектів реалізовувалась малими компаніями з незначним капіталом. Невеликі компанії є чи не головним об’єктом венчурного інвестування. Саме завдяки їм були створені мікропроцесор, персональний комп’ютер тощо. Яскравий приклад тому компанія Facebook;
— недосконалість існуючої методики оцінки активів ІСІ. Законодавство, що регламентує особливості розрахунку вартості чистих активів ІСІ взагалі не згадує про об’єкти інтелектуальної власності. Натомість тут повинна бути розроблена особлива модель оцінки об’єктів інтелектуальної власності. Неможливо не погодитися з тим, що цінність вкладень венчурного фонду визначається «майбутніми очікуваннями того прибутку, який фонд отримає «на виході». Тому для даного фонду потрібні особливі методи оцінки активів.
Найпривабливiшими сферами венчурного iнвестування в Укрaїні є будiвництво, переробка сiльгосппродукцiї, харчова промисловiсть, роздрiбна торгiвля, в той час, як у країнах ЄС iв США — це iнвестицiї в iнновацiї. Венчурні фонди в Укpaїнi використовуються для оптимiзацiї управління активами фiнансово-промислових холдингiв та зниження податкового навантаження, тодi як венчурне iнвестування (або iнвестування ризикового капiталу) у світі залишається одним iз найважливiших джерел капiталу для компанiй, швидкий piст та розвиток яких постiйно потребує додаткових зовнiшнiх iнвестицiй (як правило, це пiдприємства малого та середнього бiзнесу).
Незалежно від галузі економіки переважна більшість вітчизняних венчурних ІСІ виконує дві стратегічні функції: збереження активів та оптимізацію оподаткування. Первинно ІСІ – «зберігач активів» консолідує різноманітні активи у своєму складі. Згодом відбувається процес реструктуризації активів з метою оптимізації управлінської структури. В свою чергу діяльність «ІСІ–оптимізаторів оподаткування» обумовлена сприятливим режимом оподаткування операцій зі спільного інвестування.
Таким чином, вітчизняні венчурні ІСІ в класичному розумінні цього слова далекі від таких, оскільки виступають переважно механізмом оптимізації оподаткування. У зв’язку з цим актуальним є створення якісно нової моделі венчурного ІСІ, що дозволить Україні вирішити проблеми соціально-економічного розвитку, «підняти» вітчизняну науку, залучити інвестиції. Законодавчим підґрунтям для цього має стати чинне законодавство за умови внесення до нього концептуально нових змін.
До того часу в силу різних причин переважна більшість інноваційних проектів в Україні буде продовжувати здійснюватись за допомогою венчурних фондів в іноземних юрисдикціях. Так, на думку експертів, найбільш підходящою для реєстрації венчурного фонду формою є англо-американська Limited Partnership (LP, обмежене партнерство, командитне товариство) або еквівалента їй форма в інших юрисдикціях, в тому числі в континентальній Європі. Одна з основних причин реєстрації за кордоном значної кількості фондів прямих і венчурних інвестицій — наявність вже готової та добре відпрацьованої юридичної конструкції. Інша причина полягає в уникненні подвійного оподаткування доходів від діяльності венчурного фонду. Разом з тим, наприклад, законодавство Франції, Великобританії, Росії та інших країн досить розвинене для створення власних венчурних компаній. В січні цього року наш Президент заявив про створення й в Україні Силіконової Долини. Тільки не дай Боже йому залучати до цього процесу таких «професійних» юристів, які писали Податковий кодекс.
Використання матеріалу можливе зі згоди автора http://jurliga.ligazakon.ua/info/firm_2588.htm