На сайті Державної виконавчої служби України (http://www.dvs.gov.ua/ua/sluzhb-inf.html) розміщено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у Державній виконавчій службі України.
Особисто мені видається дивним включення до цього переліку методичних посібників та рекомендацій для державних виконавців.
Так відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про інформацію, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров\'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Навряд чи методичні посібники та рекомендації для державних виконавців відповідають вищезазначеним критеріям.
Також незрозуміло, чому до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Державній виконавчій службі України, включено «посвідчення працівників Державної виконавчої служби України»???
Яким же чином громадянину поза стін відділу ДВС, відрізнити державного виконавця, від, наприклад, колектора, як не за його службовим посвідченням встановленого зразка.
Апофеозом таємничості є загадкові «листи, довідки, висновки та інші документи (в тому числі внутрівідомчі), підготовлені виконавцями секретних документів, які містять відомості, що не становлять державної таємниці, але розголошення яких може завдати істотної шкоди інтересам національної безпеки, територіальній цілісності або громадському порядку, здоров’ю населення, репутації та правам інших осіб, призвести до розголошення конфіденційної інформації, сприяти заворушенням або вчиненню злочинів тощо».
А ось, наприклад, в Російській Федерації всі методичні рекомендації Федеральної служби судових приставів, навіть такі, як «Використання мережі Інтернет з метою пошуку інформації про боржників та їх майно», знаходяться у вільному доступі в будь якій інформаційно-пошуковій базі законодавства.
Так боржник може ознайомитись з застереженням адресованим судовому приставу, стосовно того, що «використання інформації отриманої за допомогою Інтернету з метою здійснення тиску на боржника та його близьких, недопустимо».
Це і є справедливий баланс між необхідністю та невідворотністю виконання судового рішення і конституційними правами боржника.
На нещодавньому круглому столі секретар Судової палати у цивільних справах ВСУ Анатолій Ярема зазначив, що повноваження Верховного Суду України, потрібні не самому суду як такому, а перш за все громадянам.
Так, і повноваження державного виконавця, і адресовані йому методичні посібники та рекомендації, перш за все необхідні громадянам, та юридичним особам. Як стягувачу так і боржнику потрібно знати і розуміти - діє державний виконавець законно, чи діями або бездіяльністю порушує їх права і законні інтереси.
І максимальна відкритість та прозорість органу на який покладено завдання своєчасного реального та повного виконання рішень судів та інших органів, є цьому запорукою.
Авторгов Андрій Миколайович, адвокат, кандидат юридичних наук, член громадської ради при Державній виконавчій службі України