У середу, 18 жовтня, Другий сенат Конституційного Суду України на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо конституційності частини третьої статті 57 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність‟ від 5 липня 2012 року № 5076–VI (далі – Закон). Про це повідомив офіційний сайт Суду.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олег Первомайський зазначив, що відповідно до частини третьої статті 57 Закону „рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями“.
Автор клопотання у конституційній скарзі вказує, що оспорюваний припис Закону суперечить частинам першій-третій статті 57 Конституції України, у зв’язку з тим, що:
„Закон передбачає, що рішення Ради адвокатів України, якщо сама Рада адвокатів України не вирішить інакше, вступають в силу негайно з моменту їх прийняття – навіть якщо ці рішення мають характер нормативно-правових актів та потребують їх офіційного у встановленому законом порядку доведення до відома громадян. Тобто за замовчуванням за спірною нормою закону нормативно-правові акти Ради адвокатів України вступають в чинність не з моменту їх оприлюднення, а з моменту прийняття – навіть якщо ці дати значно розбігаються в часі;
Закон дозволяє набрання чинності нормативно-правовими актами Ради адвокатів України без їх офіційного оприлюднення у спосіб, який передбачав би створення ними правових ефектів не раніше моменту, коли учасники правовідносин дізналися чи могли б достеменно дізнатись про їх зміст;
Закон передбачає можливість набрання нормативно-правовими актами Ради адвокатів України чинності без фіксації моменту, дня їх оприлюднення, а також і фіксації автентичного їх тексту. Через це неможливо визначити ані конкретний момент, коли права і обов’язки починають обмежуватись нормативно-правовими актами Ради адвокатів України, ані неможливо встановити автентичну версію такого нормативно-правового акту…‟.
На думку суб’єкта права на конституційну скаргу, оспорюваний припис Закону порушує його конституційне право знати свої права і обов’язки (частина перша статті 57 Конституції України), оскільки передбачає, що його права, свободи і обов’язки визначаються, обмежуються нормативно-правовими актами Ради адвокатів України без доведення їх до відома у спосіб, який передбачав би його обізнаність про дату, час, оприлюднення, зафіксований автентичний їх текст, і більше того навіть саму можливість знати про факт прийняття такого нормативно-правового акту.
Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до низки органів державної влади та наукових установ із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.