Верховний Суд підтримав позицію податкової щодо правомірності збільшення суми грошового зобовʼязання за оренду земельної ділянки

Державна податкова служба повідомляє, що Верховним Судом підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб».

Спір між сторонами виник щодо визначення коефіцієнту функціонального використання земельних ділянок, який має застосовуватися при розрахунку нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки. Спору між сторонами щодо об`єкта оподаткування та суб`єкта, який є платником орендної плати, немає.

Колегія суддів зазначає, що відомості щодо коду цільового призначення земельних ділянок, який існував станом на момент укладання договору оренди земельної ділянки та до 2017 року відповідав Українському класифікатору цільового використання землі, затвердженому листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, що дає підстави для висновку, що відомості про земельні ділянки в частині коду УКЦВЗ 1998 року були перенесені до Державного земельного кадастру, а тому посилання сторони позивача про невиконання цих приписів законодавства є необґрунтованими.

Верховним Судом засвідчено, що Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, повинен застосовуватися до процедур нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, які будуть проводитися з 1 січня 2017 року, і не передбачає жодних коригувань раніше проведених нормативно грошових оцінок земель.

Суд касаційної інстанції вважає, що саме власник земельної ділянки або землекористувач має бути зацікавлений у тому, щоб відомості в Державному земельному кадастрі були повними і достовірними, для чого таким суб`єктам надано право на отримання витягів (без обмеження кількості звернень за ними) та внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Тому саме позивач, як землекористувач, мав бути зацікавлений у тому, щоб у Державному земельному кадастрі були наявні відомості щодо цільового призначення земельних ділянок за кодами КЦВПЗ 2010. У справі відсутні докази про те, що у спірний період позивачем внесені відомості до Державного земельного кадастру про види цільового призначення земельних ділянок за КЦВПЗ 2010.

Оцінивши правову природу та порядок формування витягів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що видача цього документа є способом відображення вартісного показника грошової оцінки цієї земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників, зокрема і показника Кф, який характеризує її функціональне використання.

З огляду на вказане правове регулювання, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що при розрахунку орендної плати за земельну ділянку необхідно було застосовувати коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) зі значенням 2,0 за 2017 рік та зі значенням 3,0 за 2018 та 2019 роки, замість помилково застосованого позивачем коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки 0,5.

Крім того, Верховний Суд наголошує на тому, що правомірність формування показників Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі яких податковим органом донараховано податкове зобов`язання, оспорювалася позивачем в судовому порядку у справі № 160/13919/20, проте рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021, в задоволенні позову відмовлено. Протиправності дій Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із застосування під час формування Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не встановлено. Відтак правомірність зазначених Витягів з його показниками не спростовано та протиправними не визнавались.

Відтак, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 29.07.2024 у справі № 160/9289/20 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023 залишено без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.