КГС ВС вказав, як визначати розмір кредиторських вимог до боржника – майнового поручителя за наявності провадження у справі про банкрутство основного боржника

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду встановив, як визначати розмір кредиторських вимог до боржника – майнового поручителя за наявності провадження у справі про банкрутство основного боржника.

Визначаючи розмір кредиторських вимог до боржника – іпотекодавця (заставодавця) за наявності провадження у справі про банкрутство основного боржника, господарські суди зобов’язані враховувати розмір кредиторських вимог, визнаних у такій справі про банкрутство основного боржника під час встановлення та визначення розміру кредиторських вимог до боржника – іпотекодавця.

Розмір зобов’язання майнового поручителя визначається виходячи з дійсних на відповідний момент зобов’язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов’язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору, що в свою чергу зумовлює висновок про те, що розмір пред’явлених кредиторських вимог до боржника – іпотекодавця не може бути більшим за розмір кредиторських вимог, пред’явлених до боржника за основним зобов’язанням.

Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці в розмірі сум кредиторських вимог до основного боржника та кредитора, незалежно від валюти, якою сторони договору погодили здійснювати погашення заборгованості, не можна розцінювати як підставу для визначення за акцесорним зобов’язанням іншого розміру кредиторських вимог, ніж були визнані господарським судом з подальшим зазначенням у судовому рішенні розміру зобов’язання у гривні під час розгляду кредиторських вимог у процедурах банкрутства основного боржника.

На це вказала судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У справі, що розглядається, банк звернувся до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника – ТОВ, із заявою про визнання кредиторських вимог на суму 1 902 437 981,08 грн. Боржник за умовами іпотечного договору є майновим поручителем за зобов’язаннями основного боржника-позичальника, що виникли на підставі кредитних договорів.

Водночас, як встановили суди, у справі про банкрутство боржника-позичальника господарським судом визнано кредиторські вимоги банку на суму 830 048 406,80 грн як забезпечені заставою майна боржника.

Задовольняючи заяву банку про визнання кредиторських вимог до боржника – майнового поручителя в повному обсязі, суди попередніх інстанцій зазначили, зокрема, що розмір вимог банку, заявлених у справі за відповідними кредитними договорами у валюті зобов’язання, повністю відповідає розміру вимог, заявлених банком у валюті зобов’язання та визнаних судом у справі про банкрутство боржника-позичальника, а різниця вираження вимог у національній валюті пов’язана не зі зміною розміру таких вимог, а з курсовою різницею.

КГС ВС не погодився з такими висновками і зазначив, що тлумачення абз. 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ у взаємозв’язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України «Про іпотеку» та статей 12, 19, 28 Закону України «Про заставу» свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному  зобов’язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).

З огляду на похідний (акцесорний) характер виникнення зобов’язання, визначаючи розмір кредиторських вимог до боржника – іпотекодавця (заставодавця), за наявності провадження у справі про банкрутство основного боржника, зобов’язані враховувати розмір кредиторських вимог, визнаних у такій справі про банкрутство основного боржника, під час встановлення та визначення розміру кредиторських вимог до боржника – іпотекодавця.

Суди встановили, що ухвалою господарського суду у справі про банкрутство боржника-позичальника визнано кредиторські вимоги банку на суму 830 048 406,80 грн як забезпечені заставою майна боржника.

Отже, господарський суд встановив і фактично затвердив остаточний, виражений у валюті гривні, розмір дійсних вимог банку до боржника на момент звернення кредитора із заявою про кредиторські вимоги, двозначність щодо розуміння суті та розміру грошових зобов’язань до боржника за основним зобов’язанням відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що перегляд кредиторських вимог з урахуванням курсової різниці законодавством, чинним як на момент пред’явлення вимог до основного боржника, так і на момент пред’явлення кредиторських вимог до боржника у цій справі, не передбачено.

З огляду на зазначене заява банку до іпотекодавця підлягає частковому задоволенню з визнанням кредиторських вимог банку в розмірі 830 179 698,80 грн, які забезпечені іпотекою нерухомого майна боржника та такі, що визначені з огляду на дійсні вимоги до основного боржника.

Ознайомитись з постановою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 910/23952/15 можна за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.