Суддя Верховного Суду висвітлив питання щодо особливостей правничої допомоги у справах про банкрутство

З точки зору правничої допомоги справи позовного провадження (які розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку ст. 7 КУзПБ) та справи про банкрутство мають свою специфіку і відмінності, які інколи досить суттєво позначаються на очікуваннях учасників процесу та правників. На противагу позовному провадженню, справи про банкрутство набагато довші за строками провадження, а також відрізняються значною кількість учасників. Тобто процедура банкрутства має суттєві відмінності від позовного провадження. І вже склалася певна судова практика щодо особливостей застосування окремих аспектів відшкодування витрат на правничу допомогу. 

Про це розповів секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олег Васьковський.

Спікер зазначив, що є декілька постанов судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС ВС, які стосуються особливостей застосування окремих аспектів відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, в ухвалі від 22 вересня 2021 року у справі № 5017/2833/2012 ця судова палата КГС ВС, відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, зазначила: зважаючи на відсутність у процесуальному законі положень щодо покладення витрат, пов’язаних із розглядом справи про банкрутство, на іншу ніж сторони у справі особу, керуючись принципом диспозитивності, дійшла висновку про відсутність правових підстав вважати, що суд може покласти витрати, пов’язані з розглядом справи одного учасника у справі про банкрутство на іншого учасника у справі про банкрутство, який відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не може бути визначений як сторона у справі про банкрутство.

Також останнім часом у судовій практиці все частіше спостерігаються випадки, коли адвокати подають клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у справах про банкрутство після вирішення судом процедурних питань.

У цьому контексті Олег Васьковський звернув увагу на абз. 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України, який передбачає, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. Тобто розподіл судових витрат, понесених однією зі сторін спору на професійну правничу допомогу, здійснюється судом за результатами розгляду справи (вирішення спору по суті).

У справі № 904/1907/15 перед судовою палатою КГС ВС було поставлено питання щодо визначення правової природи витрат на професійну правничу допомогу, які виникли в покупця після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв’язку з визнанням недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та застосуванням наслідків недійсності правочину.

Судова палата КГС ВС у постанові від 23 вересня 2021 року дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду вимоги про застосування наслідків недійсності договору, укладеного за результатами аукціону, не охоплюються реституційними наслідками, а належать до витрат, пов’язаних із провадженням у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в господарському суді, які мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України. Такі витрати не є поточними вимогами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та належать:

1) у справі про банкрутство – до вимог першої черги (ч. 1 ст. 64 КУзПБ);

2) у справі про неплатоспроможність – до витрат, що відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (ч. 2 ст. 133 КУзПБ).

Також секретар профільної палати звернув увагу, що ВС у своїх постановах неодноразово вказував на те, що:

• стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17);
• при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.