Право на свободу та особисту недоторканність: огляд практики ЄСПЛ

Верховний Суд опублікував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж червня 2023 року. 

ВС звертає увагу на висновки ЄСПЛ в таких справах:

У справі ZHABLYANOV v. Bulgaria заявник – віцеспікер парламенту скаржився за ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода вираження поглядів) на його усунення з посади з огляду на висловлені схвальні заяви щодо комуністичного режиму та характерної йому системи «правосуддя».

Констатуючи в цій справі відсутність порушення вимог ст. 10 Конвенції, ЄСПЛ, зокрема, виснував, що вислови заявника слід розглядати як зневагу до жертв комуністичного режиму, а також як такі, що суперечать цінностям, покладеним в основу Конвенції, а тому не потребують посиленого захисту, який зазвичай надає ЄСПЛ заявам з питань, що становлять інтерес для громадськості.

Відповідно до обставин розглянутої ЄСПЛ в означений період справи ISPIRYAN v. Lithuania заявницю було звільнено з посади директора школи на підставі втрати довіри через порушене проти неї та триваюче кримінальне провадження за підозрою в одержанні незаконної винагороди. Заявниця стверджувала, що таке втручання становило порушення презумпції невинуватості щодо неї в контексті вимог п. 2 ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд).

Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що він не міг визнати, що той факт, що заявницю було звільнено з посади на підставі втрати довіри під час кримінального провадження проти неї, сам по собі був несумісним із принципом презумпції невинуватості. Окрім того, ЄСПЛ не встановив, що будь-яка з оскаржуваних заяв органів влади, висловлена в процесі звільнення щодо заявниці, прочитана в контексті, у якому вона була зроблена, свідчила, що муніципальна влада поводилася з нею так, ніби вона була винною.

Ураховуючи ці та інші висновки у справі, ЄСПЛ констатував відсутність порушення.

У справі PITSILADI AND VASILELLIS v. Greece заявники скаржилися в контексті вимог ст. 2 Конвенції (право на життя) на неналежне національне законодавство, що не передбачало можливості доступу до пожертв, зібраних на лікування їхньої тяжко хворої дитини за кордоном. Через декілька днів після набрання чинності законодавчих змін, які надавали такий доступ, дитина померла.

Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ вказав, що перелік правил, які регулювали збір коштів та умови отримання доступу до зібраних пожертв, був спрямований на забезпечення правової визначеності й захист донорів, а також на запобігання шахрайства і зловживань суспільною щедрістю, а заявникам так само було доступним законодавство, відповідно до якого вони могли звернутись із запитом про надання фінансування лікування їхнього сина за кордоном до спеціальних комітетів з питань охорони здоров’я, проте вони цього не зробили.

Ураховуючи ці та інші обставини зазначеної справи, ЄСПЛ не встановив порушення вимог ст. 2 Конвенції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.