Договір про придбання акцій банку, що ФГВФО виведений з ринку, не є нікчемним – КЦС ВС

У Верховному Суді розповіли, що позивач просив суд стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») збитки в розмірі коштів, списаних із його рахунків під час виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом продажу інвестору в особі держави, через визнання позивача особою, пов’язаною з банком.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив цю вимогу. Вказав, що законодавством передбачено можливість списання банком грошових коштів з рахунків клієнта виключно за його розпорядженням, судовим рішенням, на підставі закону або договору та лише на підставі належно оформлених розрахункових документів. Акції банку, що належали позивачеві, відчужено державі за одну гривню, будь-яка сума за акції йому не сплачувалася, це свідчить про наявність конфіскації належного позивачеві майна та порушення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суди також дійшли висновку про те, що договір про придбання акцій позивача банком нікчемний, тому визнання його недійсним не вимагається.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення, відмовив у задоволенні позову, зробивши такі правові висновки.

Збитки – це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у зроблених витратах, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних доходів, які б вона одержала за звичайних умов та якби зобов’язання було виконане боржником.

Обов’язок доведення протиправності поведінки заподіювача, факту наявності збитків та їх розміру  і причинно-наслідкового зв’язку між правопорушенням та збитками, існування вини відповідача в їх завданні покладається на позивача.

Особа, визначена рішенням НБУ пов’язаною з банком, чи банк можуть оскаржити в установленому законом порядку відповідне рішення, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності – оспорити підстави рішення.

Позивач у межах цієї справи не спростовував факту своєї пов’язаності з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і не посилався на незаконність рішення Комісії НБУ щодо віднесення його до категорії пов’язаних з банком осіб.

Проаналізувавши положення статей 37, 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Верховний Суд дійшов висновку, що ФГВФО в особі уповноваженої особи наділений правом на розпорядження грошовими коштами, що обліковуються на поточних та депозитних рахунках вкладників, які визнані пов’язаними з банком особами.

Саме на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що врегульовує спірні правовідносини, і ухвалених КМУ та НБУ рішень Фонд уклав договори про придбання акцій додаткової емісії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

З наведених підстав Верховний Суд дійшов висновку, що списання грошових коштів з рахунків позивача здійснено за наявності відповідної правової підстави, якою є договір про придбання акцій, що укладений на виконання вимог закону, та це списання не є конфіскацією майна, оскільки держава за плату придбала акції в позивача .

Також Верховний Суд не погодився з висновками судів, що договір про придбання акцій у позивача є нікчемним.

Якщо правочин вчиняється на підставі закону, який по суті формує публічний порядок (ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), оскільки його прийняття переслідувало легітимну мету запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи та вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку, то правочин не може бути кваліфікований як нікчемний на підставі ст. 228 ЦК України. Про це зроблено правові висновки в численних рішеннях ВС.

Суди першої та апеляційної інстанцій помилково не врахували, що позивач не пред’являв позовні вимоги, обґрунтовуючи їх доводами про незаконність рішення Комісії НБУ про визнання його пов’язаною з банком особою, а також доводами про недійсність договору про придбання акцій, не спростував презумпцію правомірності правочину, що свідчить про те, що правова підстава, яка слугувала подальшому списанню коштів з його рахунків, є чинною, тому вимоги до банку слід вважати передчасними та недоведеними.

Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 201/5856/17 (провадження № 61-3462св22).

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.