КАС ВС висловив позицію щодо чинників, які свідчать про безпечність нехарчової продукції

Касаційний адміністративний суд висловив позицію щодо чинників, які свідчать про безпечність нехарчової продукції. Про це повідомляє Верховний Суд.

Фізична особа – підприємець оскаржила до суду рішення і постанови ГУ Держпродспоживслужби про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів та накладення штрафних санкцій через невідповідність продукції вимогам, а саме за відсутність на електроприладах інформації про імпортера, а також неповну інформацію про заходи з безпечного користування приладом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність повної інформації, яка вимагається технічними регламентами та державними стандартами, щодо продукції є, за визначених обставин справи та з урахуванням оцінки ризику, підставою вважати, що така продукція становить високий рівень небезпеки для споживачів, а тому відповідач правомірно застосував щодо такої продукції обмежувальні заходи з наданням позивачеві строку для усунення виявлених порушень.

Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки за результатами експертизи встановлено лише незначну невідповідність відібраної продукції нормам ДСТУ в частині відсутності положень про використання продукції дітьми до 8 років та особами з обмеженими можливостями, про попередження про можливі травми від неправильного використання та інформації щодо типу кріплення та заміни шнура, то така продукція не може вважатися небезпечною та, відповідно, застосування відповідачем обмежувальних заходів щодо такої продукції є неправомірним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби задовольнив, скасував рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.

На підставі аналізу статей 1 та 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» Суд дійшов висновку, що нехарчова продукція вважається безпечною, якщо вона не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, зокрема, за умови відповідності такої продукції національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами, технічним регламентом, очікуванням споживачів (користувачів) щодо безпечності продукції за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов її використання, у тому числі з урахуванням особливостей використання такої продукції певними категоріями осіб.

Отже, побутова техніка, інша нехарчова продукція, щодо якої відсутня повна та вичерпна інформація щодо безпечності її використання, застереження щодо споживання чи використання продукції певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, людьми похилого віку тощо), а також інформація про інші важливі попередження щодо способу та особливостей її використання, не може вважатися безпечною, оскільки може становити загрозу для життя та здоров’я особи при недотриманні відповідних умов і застережень щодо її використання.

Водночас державним стандартом та технічними регламентами чітко визначено вимоги до обсягу й повноти інформації, яка повинна міститися, зокрема, в інструкції з експлуатації обладнання, тому відсутність такої інформації є підставою вважати, що відповідна продукція не відповідає державним стандартам та технічним регламентам.

Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій, рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів не були виконані у визначений термін, зокрема, шляхом співпраці із суб’єктами господарювання в ланцюгу постачання відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Суд зазначив, що суб’єктами господарювання в ланцюгу постачання є не лише особа, у якої було придбано продукцію, а й виробник продукції, імпортер. При цьому з метою усунення формальної невідповідності, приведення продукції у відповідність до встановлених вимог суб’єкт господарювання має право звернутися до будь-якого суб’єкта господарювання в ланцюгу постачання, в тому числі до виробника цієї продукції, а також вжити всіх можливих заходів для повідомлення постачальника про виявлену невідповідність встановленим вимогам.

Законом не обмежено розповсюджувачів, котрими всупереч вимогам чинного законодавства було надано на ринку продукцію, що не відповідає встановленим вимогам, у виборі способів співпраці із суб’єктами господарювання в ланцюгу постачання з метою усунення формальної невідповідності. Однак необхідність ефективної співпраці між собою з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам визначено як обов’язок з метою досягнення встановлених Законом цілей.

Суд зауважив, що розповсюджувач перед наданням продукції на ринку забезпечує перевірку на відповідність продукції встановленим вимогам. Проте позивач цього не зробив і надав продукцію, яка не відповідає встановленим вимогам, на ринок.

Постанова Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 440/539/21 (адміністративне провадження № К/990/3442/22) – за посиланням.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.