До такого висновку дійшов ВГСУ в постанові № 923/1103/16 від 5 жовтня.
Так, положення ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» дають орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років і визначення конкретного терміну, на який продовжується строк договору, має бути здійснене шляхом внесення змін до договору.
Можливість внесення змін в договір відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, в тому числі і у випадках встановлених законом, зв'язується з обставинами, які виникли після укладення договору, а не через невідповідність змісту договору вимогам закону, як на це посилається позивач.
Подаючи заяву на участь в конкурсі щодо оренди нерухомого майна, позивач знав про всі істотні умови оренди нерухомого майна, в тому числі щодо строку, на який пропонується укласти договір оренди і не заперечував цього.
Надавши відповідну заяву і підписавши спірний договір, позивач, як орендар, шляхом свого волевиявлення погодився з строком оренди, який менше, ніж встановлено в ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».
З огляду на викладене, підстави для визнання недійсним пункту договору в зв'язку з невідповідністю їх нормам ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» відсутні.
Ознайомитися з повним текстом рішення можна за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про те, чи треба платити податок при переході права власності на землю.