Необхідно спростити процесуальний порядок розгляду справ щодо підтвердження права власності на зруйноване росією майно та створити широку мережу безоплатної правової допомоги в такій категорії спорів. Процедури підтвердження відповідних фактів мають бути ефективними та орієнтованими перш за все на потерпілих. Про це говорили суддя Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак і перший заступник керівника Апарату ВС Расім Бабанли під час круглого столу «Доступ до компенсації за зруйноване житло: проблемні питання підтвердження права власності та шляхи її врегулювання».
Учасниками круглого столу були представники законодавчої, виконавчої, судової влади, правники, представники громадських організацій, інші зацікавлені особи. Ольга Ступак зауважила, що такий формат дискусії допоможе знайти спільне розуміння та шляхи вирішення проблем, які постали.
Доповідачка відзначила, що представники законодавчої, виконавчої та судової влади мають спільну думку про виключну роль суду в підтвердженні права на зруйноване чи пошкоджене майно, натомість основні питання повинні вирішуватися на стадії адміністративних процедур. Судді готові долучитися до розробки відповідних позасудових механізмів.
Сьогодні власники майна, які втратили правовстановлюючі документи, звертаються до суду на підставі ст. 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності в разі втрати ним документа, що засвідчує право власності. Такі спори вирішуються в порядку загального позовного провадження. Відповідно, умовами пред’явлення позову є, по-перше, те, щоб особа була власником майна, по-друге, позивач повинен довести неможливість підтвердження свого права на майно в позасудовому порядку. Ольга Ступак навела постанову Касаційного господарського суду у складі ВС у справі, в якій позивач просив визнати право власності на майно через втрату відповідних документів. Касаційний суд погодився з висновком апеляційної інстанції про те, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки попри втрату документів право власності позивача зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
Також суддя зауважила, що вирішення таких справ ускладнюється відсутністю в них відповідача. І припустила можливість спрощення процесуальних механізмів для вирішення позовів (заяв) про визнання прав власників у зв’язку з втратою правовстановлюючих документів на зруйноване чи пошкоджене рф майно.
Ольга Ступак розповіла про складнощі, з якими стикаються суди при вирішенні відповідних справ. Зокрема, це задавнені підстави набуття власності. Наприклад, велика кількість таких спорів пов’язана з підтвердженням прав власності на майно членів колгоспного двору. Часто встановити членство осіб у такому об’єднанні складно через відсутність відповідних документів.
Проблеми виникають і в справах про підтвердження права власності на підставі копії правовстановлюючого документа, оскільки суд повинен обов’язково перевірити, чи не належить майно до об’єктів права спільної часткової чи сумісної власності. Тим більше, свого часу законодавець доповнив ст. 61 СК України ч. 5, якою відніс приватизовані одним із подружжя об’єкти до спільної сумісної власності, а згодом цю частину виключив.
Ольга Ступак зазначила, що в разі, коли власниками об’єкта є декілька осіб, необхідно залучати до розгляду відповідного спору всіх співвласників. Тому вона звернулася до адвокатів, які надають правову допомогу в такій категорії спорів, із проханням пояснювати заявникам, що приховування від когось із співвласників наявності спору в майбутньому може мати наслідком скасування позитивного судового рішення за зверненням співвласника, якого не було залучено до розгляду справи.
Доповідачка зауважила також, що можуть виникати складнощі з визнанням права власності на квартири, придбані на біржах за біржовими контрактами, оскільки ЦК України вимагав обов’язкового нотаріального посвідчення договорів щодо придбання об’єктів нерухомості, і недотримання цих вимог має наслідком нікчемність договору.
Із проблемами можуть зіткнутися особи, що інвестували в новозбудовані квартири в будинках, які через певні причини не введені в експлуатацію забудовником. У таких ситуаціях, зазначила Ольга Ступак, буде корисно врахувати висновки, викладені в постанові ВП ВС від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17. У ній вказано, що в разі порушення речових прав інвестора він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред’явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України).
Крім того, існує проблема підтвердження права власності на фактично збудовані, але не введені в експлуатацію, приватні будинки. Доповідачка зауважила, що в таких випадках іти до суду – безперспективно. Натомість потрібно в позасудовому порядку завершити процедуру введення відповідних об’єктів в експлуатацію.
Підсумовуючи, Ольга Ступак висловила кілька пропозицій. За її словами, по-перше, потрібно спростити процесуальний порядок розгляду відповідної категорії спорів. По-друге, необхідно створити широку мережу безоплатної правової допомоги. Наприклад, можна віднести заявників у таких спорах до тих осіб, що можуть користуватися послугами БПД. Актуальним є питання і про звільнення відповідних заявників від сплати судового збору.
Расім Бабанли зазначив, що одним із принципів створення Реєстру збитків, завданих агресією рф проти України є підхід, що він орієнтований перш за все на жертв: міжнародний Реєстр збитків побудований на основі підходу, орієнтованого на потерпілого. Йдеться про надання засобів правового захисту та відшкодування постраждалим, зокрема найбільш уразливим – жінкам і дітям, які постраждали від насильства. Доповідач висловив думку, що адміністративні та судові процедури, які обговорюються на заході, також мають охоплюватися цим принципом. Тому кожну пропозицію щодо вдосконалення механізмів підтвердження права власності на зруйноване майно доцільно пропускати через нього та робити висновки, підходить вона чи ні.
Крім того, спікер акцентував на питанні щодо ефективності адміністративної та судової процедур. Якщо якась із них передбачає надмірні кроки для сторін, то це неефективно.
Расім Бабанли висловив думку про те, що більш широкого діалогу потребує питання щодо доцільності розгляду справ про підтвердження права власності через втрату документів в умовах воєнного стану в порядку окремого провадження. Він зауважив, що в більшості випадків такі справи за своєю правовою природою характеризуються відсутністю спору. А це є чітким сигналом, що таке питання потрібно обговорювати на високому рівні та розглядати його як потенційну можливість спрощення тягаря для осіб, житло яких знищене або пошкоджене внаслідок агресії.
Захід відбувся 25 квітня 2024 року.
Джерело фото: supreme.court.gov.ua
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.