Роль медіації, її розвиток в Україні сьогодні й точки перетину із судочинством: у Верховному Суді провели круглий стіл

Інститут медіації набув широкого застосування у світовій та європейській практиці врегулювання спорів. Закон України «Про медіацію» відкрив нову сторінку в розвитку альтернативного вирішення спорів.

Про це зазначив голова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Борис Гулько у вітальній промові під час круглого столу «Судова влада та медіація: точки перетину».

Голова КЦС ВС зауважив, що згідно зі статистичними даними за 2022 рік на розгляді в судах України перебувало майже 3,5 млн справ. Через різні причини значна частина з них не була вирішена. Водночас надмірна тривалість судового розгляду призводить до порушення фундаментального права осіб на доступ до правосуддя. Тож застосування процедури медіації сприятиме зменшенню навантаження на судову систему.

Разом із тим, за словами Бориса Гулька, багато питань залишаються відкритими для обговорення, зокрема питання щодо необхідності популяризації медіації в суспільстві та того, яким чином судова спільнота може посприяти цьому процесу. Обговорення зазначених питань і є метою круглого столу.

Президентка Української академії медіації Луїза Романадзе та віце-президентка Української Академії медіації Світлана Сєргеєва виступили з доповіддю «Два роки застосування Закону України "Про медіацію": здобутки та виклики».

Луїза Романадзе наголосила на важливості взаємодії медіаторів і судів. Вона проаналізувала 10 ключових здобутків Закону України «Про медіацію»:

• рамковість закону;
• широка сфера дії та широкі можливості для різних суб’єктів;
• визначення основних термінів;
• закріплення фундаментальних принципів;
• медіація як спосіб запобіганню виникнення конфліктів;
• підготовка до медіації;
• визначення прав та обов’язків медіатора, сторін медіації;
• перехідні положення щодо набуття статусу медіатора;
• сприятливі процесуальні можливості для медіації на будь-якій стадії судового процесу;
• стимулювання до медіації.

Світлана Сєргеєва окреслила здобутки в сфері медіації за останні два роки, а також за весь період розвитку цього інституту в Україні. Серед них:

• сприятливі для застосування альтернативних методів вирішення спорів положення законодавства;
• широкий спектр сфер застосування медіації;
• визнання позитивної ролі медіації на рівні стратегічних та програмних документів;
• надання допомоги в забезпеченні доступу до медіації належить до безоплатної первинної правничої допомоги та ін.

Зокрема, зазначила доповідачка, процесуальне законодавство України передбачає, що суд у підготовчому засіданні має з’ясувати бажання сторін не тільки примиритися, провести врегулювання спору за участю судді, а й примиритися за допомогою медіації. Також сторони мають право примиритися на будь-якій стадії судового процесу.  Крім того,  медіатор не може бути допитаний у суді як свідок щодо відомостей, котрі стали йому відомі під час медіації.

Експертка також порушила питання впровадження обов’язкової медіації. На її думку, цей процес має відбуватися обережно, поступово, щоб мінімізувати ризики. Також важливим є питання про навчання медіаторів. 

Крім того, Луїза Романадзе визначила основні виклики для більш широкого впровадження медіації в Україні: нерівномірна державна підтримка розвитку медіації в окремих сферах; зумовлена війною зміна пріоритетів у фокусі уваги держави; брак власного прикладу держави у використанні медіації; недостатньо активна роль в інформуванні й пропонуванні медіації представниками правничих професій та органів влади; відсутність оновленого державного стандарту соціальної послуги медіації; відсутність сталого механізму залучення медіаторів задля забезпечення доступу до медіації вразливих верств населення та ін. Також вона відзначила важливість взаємодії медіаторів із судовою системою та іншими правниками.

Суддя ВС у КЦС Олена Білоконь підтримала думку про необхідність запровадження медіації як обов’язкової досудової процедури в деяких категоріях спорів. Зокрема, це стосується спорів щодо визначення місця проживання дитини та (або) встановлення способу участі у вихованні дитини.

Доповідачка зазначила, що суду не завжди вистачає гнучкості, адаптивності та індивідуального підходу для ефективного вирішення цієї категорії емоційно виснажливих спорів. Це зумовлює необхідність більш широкого застосування нових підходів і засобів позасудового врегулювання сімейних спорів, одним з яких виступає інститут медіації.

Втручання суду в сімейний конфлікт зазвичай відбувається на пізній стадії, коли ситуація дуже ускладнена. До того ж судові процедури не завжди враховують особливі ознаки сімейних спорів і є надмірно тривалими.

Олена Білоконь акцентувала, що сімейний конфлікт, до якого залучені діти, має бути вирішений судом з урахуванням найкращих інтересів дітей. Водночас діти почуваються некомфортно в межах судової процедури, а концепція дружнього до дітей судового провадження складно реалізується на практиці. Крім того, існує проблема виконання судових рішень у справах щодо дітей – за відсутності готовності кожної зі сторін конфлікту добросовісно й повно виконувати судовий припис виконувати такі рішення дуже складно.

В угоді за результатами медіації, на відміну від судового рішення, сторони можуть вийти за межі предмета спору та домовитись про мирне співіснування поза межами однієї родини. Спеціально підготовлений медіатор зможе краще, ніж суддя, допомогти експодружжю сформувати візію мирного та екологічного співжиття і сфокусуватися саме на потребах дитини, а не на поділі майна, взаємній ворожнечі та інших прихованих мотивах.

З огляду на такі принципи медіації, як добровільність, конфіденційність, рівність прав сторін медіації, шанси врегулювати кризову ситуацію або навіть запобігти сімейному конфлікту за допомогою нейтрального та неупередженого медіатора значно зростають.

Суддя КЦС ВС Максим Тітов звернув увагу, що на теренах України ще у XVI–XVIІ століттях існували процедури примирення між сторонами. На той час у Волинському воєводстві, яке входило до складу Речі Посполитої, суперечки лише частково вирішувались у судах. Судова справа ображала честь шляхтича.

У процедурі примирення важливу роль відігравали приятелі сторін, які могли втрутитись у спір, сісти за стіл переговорів як перед судовим процесом, так і брати участь в судовому розгляді справи. Якщо сторони погоджувалися вдатися до приятельського суду, приятелі з обох сторін, зазвичай в рівній кількості, у призначений день засідали в певному маєтку або церкві та розглядали претензії обох супротивників і вирішували спір. Той, у кого були менші втрати, мав підкоритися та просити вибачення. Доповідач зауважив, що Річ Посполита на свій час була однією з наймогутніших держав у світі, тож вирішення конфлікту – це ознака успішної здорової зрілої держави, а також здорового суспільства, те, чого на сьогодні нам не вистачає.

Також Максим Тітов висловив переконання в тому, що медіація в Україні сьогодні не працює належним чином, зокрема, тому, що не всі мають бажання самостійно приймати рішення щодо своєї долі, а покладаються на когось іншого, в цьому випадку – на суд.

Суддя КЦС ВС Євген Синельников зауважив, що проведення такого заходу в приміщенні ВС за участю суддів усіх інстанцій свідчить про те, що судді усвідомлюють необхідність проведення медіативних процедур, її значення в запобіганні конфліктів, їх вирішенні, зменшенні навантаження на судову систему, зниження конфліктності загалом у суспільстві.

Він підтримав діалог щодо обов’язкової спеціалізації, зокрема в сімейних спорах, оскільки ці спори потребують гнучких підходів, міждисциплінарної співпраці й  вирішення спорів в інтересах дитини. Також Євген Синельников підтримав ідею залучення суддів у відставці, звільнених суддів як медіаторів або представників судової системи, під контролем яких може бути здійснена присудова медіація.

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду, президент ГО «Українська асоціація суддів з медіації» Андрій Рищенко сказав, що суддям варто більш активно долучатися до промоції та популяризації медіації, оскільки це також завдання і держави, і суддів.  Він зауважив, що Україна йде європейським шляхом, і в більшості країн ЄС є судді-медіатори, зовнішні медіатори, в багатьох країнах вводиться обов’язкова медіація в певних категоріях спорів, у більшості випадків це сімейні спори і спори дуже емоційні.

Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпро Максим Ходаківський звернув увагу на Рекомендації  Європейської комісії з питань ефективності правосуддя Ради Європи (CEPEJ), в яких зазначено про те, що судді відіграють вирішальну роль у вихованні культури дружнього вирішення спорів і дають певний інструментарій, як потрібно популяризувати медіацію взагалі та що для цього повинні робити судді. Зокрема, судді повинні мати можливість надавати інформацію, організовувати інформаційні сесії з медіації, на яких розповідати про переваги медіації. Для цього, за словами доповідача, необхідно проводити відповідне навчання суддів.

Суддя Київського апеляційного суду Вікторія Шебуєва зауважила, що судді зацікавлені в тому, щоб конфлікти між сторонами вирішувалися за участю медіаторів. Вона звернула увагу на ст. 16 ЦПК України, відповідно до якої сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом; особи, які порушили права й законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову. Тобто процесуальний закон передбачає можливість існування обов’язкових попередніх заходів, які мають пройти учасники конфлікту перед тим, як звернутися до суду. На думку судді, варто запровадити обов’язкову процедуру досудових перемовин для справ, що стосуються дітей.

Науковий консультант ВС Марія Сіроткіна наголосила на тому, що в основу правової природи медіації закладено добровільність, тому не можна говорити про обов’язковість цієї процедури в судовому процесі. Законодавець у приписах Закону України «Про медіацію» наголосив на тому, що медіація – це позасудовий спосіб вирішення спору, тому поки що не може бути мови про суддю-медіатора чи таку обов’язкову стадію процесу, як медіація в українському судочинстві у певній категорії справ. Хоча, на її думку, умовними прикладами судової медіації можна вважати, наприклад, інститут мирових угод у цивільному процесі, угоди про примирення в кримінальному процесі, де сторони при укладанні такої угоди можуть залучати інших осіб – посередника чи медіатора. Оскільки Закон України «Про медіацію» є рамковим, за словами доповідачки, слід розглянути можливість внесення змін до нього, щоб він був більш дієвим. Вона зазначила, що зацікавленість суспільства в цій процедурі насамперед потребує поінформування людей (можливих учасників медіації) про наявну та передбачену законодавством таку процедуру вирішення спорів, переваги вирішення спору завдяки медіації від судового розгляду, ефективність такої процедури.

Суддя Деснянського районного суду Валерія Бабко наголосила, що треба розрізняти процедури медіації та вирішення спору за участю судді. Вона має успішний досвід вирішення спорів за участю судді, однак зазначила, що сьогодні такі процедури суддям важко проводити у зв’язку з надмірним навантаженням через нестачу суддів і велику кількості справ. Також, за словами доповідачки, необхідно, щоб суддя, який проводить таку процедуру, мав певні знання і навички. Тому слід передбачити можливість передання відповідних спорів від судді, який не має таких навичок, до судді, який може більш ефективно провести процедуру.

Адвокат у сімейних спорах Світлана Савицька зауважила, що медіація та її розвиток дуже пов’язані з умінням суспільства комунікувати загалом. Тому що найбільша проблема, особливо сімейних спорів, які розглядаються в судах, –  це відсутність у сторін уміння комунікувати, розбиратися в своїх інтересах, визначати свої ризики, і через це – неможливість доходити до мирової угоди. Медіація – це  дійсно гарний інструмент, особливо в сімейних спорах. Також адвокат звернула увагу суддів, що є випадки медіабельних спорів. У таких випадках змушувати сторони домовлятися не можна. 

Джерело фото: Верховний Суд

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.