Постанови і доручення, прийняті під час досудового розслідування, витяги з ЄРДР, клопотання і скарги не є доказами — Верховний Суд

Самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, прийняті під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також клопотання, заяви, скарги тощо не є доказами у значенні ст. 84 КПК та не можуть оцінюватися з погляду допустимості. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 18.02.2025 по справі №495/263/17.

Обставини справи

Місцевим судом засуджено особу за ч. 3 ст. 368 КК. Апеляційний суд скасував цей вирок та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з недостатністю доказів винуватості.

Зокрема, суд апеляційної інстанції визнав недопустимими результати проведених НСРД, оскільки вважав ці докази похідними від ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД та постанов прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, які він визнав недопустимими.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ККС ВС вказав, що оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення.

Самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні ст. 84 КПК.

Таким чином, висновок суду щодо недопустимості ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД та постанов прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину не ґрунтуються на положеннях процесуального закону і суперечать судовій практиці.

Оскільки правила допустимості доказів не застосовні до цих рішень, результати НСРД не можуть бути визнані недопустимими як їх «плоди».

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими визнаються докази, «здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини». Хоча обговорювані рішення є правовою підставою для проведення слідчої дії, не є інформацією, на яку посилається це положення закону, тому докази, отримані в результаті слідчої дії, не можуть вважатися похідними від рішення про її проведення в значенні ч. 1 ст. 87 КПК. Таким чином, ККС вважає хибним висновок апеляційного суду про недопустимість цих рішень.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.