Верховний Суд висловився щодо права прокурора на позов про зобов’язання власника пам’ятки культурної спадщини укласти охоронний договір

Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної військової адміністрації з позовом до власника об’єкта нерухомості (відповідач). Прокурор вимагав зобов’язати відповідача укласти охоронні договори щодо об’єктів культурної спадщини, розташованих у місті Хмельницькому.

Суд першої інстанції ухвалою повернув позов Прокурору, обґрунтовуючи це тим, що Департамент Хмельницької ОВА мав самостійно звертатися з відповідним позовом. Апеляційний суд залишив це рішення без змін, посилаючись на те, що прокурор не довів бездіяльності органу охорони культурної спадщини.

Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд зазначив, що Прокурор має право на звернення до суду в інтересах держави, якщо компетентний орган не виконує своїх обов’язків щодо захисту культурної спадщини.

Верховний Суд наголосив на тому, що у спорах, які виникають з приводу укладення охоронного договору, належним позивачем є орган охорони культурної спадщини, яким є відповідне управління (або відділ) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент), а відповідачем - власник пам`ятки культурної спадщини.

У разі, якщо власник пам’ятки ухиляється від укладення охоронного договору відповідно до вимог частини першої статті 23 Закону України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини», орган охорони культурної спадщини має право звернутися до суду з позовом про примусове укладення охоронного договору. Якщо відповідний орган не реалізує таке повноваження, тобто, не здійснює захист законних інтересів держави, право звернутися до суду з позовом про зобов’язання власника пам’ятки культурної спадщини укласти такий договір отримує прокурор відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».

Звернення Прокурора до суду з позовом до власника пам’ятки, який ухиляється від укладення охоронного договору, про зобов’язання укласти такий договір спрямовано на забезпечення охорони культурної спадщини України, тобто, відповідає інтересам держави, які Прокурор має захищати у разі нездійснення або неналежним чином здійснення відповідним  управлінням (або відділом) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент) своїх повноважень.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій не дослідили, чому Департамент Хмельницької ОДА не подав позов про укладення охоронного договору, а також не з’ясували, чи вживав Прокурор позасудові заходи для спонукання Департаменту до ініціювання позову, і, як наслідок, дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для представництва інтересів держави.

Верховний Суд підкреслив, що Прокурор у таких випадках захищає суспільні інтереси та належне застосування законодавства у сфері культурної спадщини, а пред’явлення власником пам’ятки до суб’єкта владних повноважень позову не може вважатися активною дією такого суб’єкта, оскільки позиція відповідача не є його самостійною ініціативою, а виступає лише реакцією на заявлений позов, в якому орган державної влади (місцевого самоврядування) виконує обов’язок захищати інтереси держави та представляти законність своїх рішень чи дій.

Також Верховний Суд нагадав про те, що кінцеве рішення про вилучення з Реєстру пам’ятки місцевого значення, зокрема тої, яка підпадає під заборону відповідно до Законів України від 9 квітня 2015 року № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» або є символікою російської імперської політики відповідно до Закону України від 21 березня 2023 року № 3005-IX «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», приймає Міністерство культури України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

До прийняття рішення про вилучення пам’ятки місцевого значення з Реєстру, пам’ятка продовжує охоронятися державою, і будь-які дії, які можуть завдати їй шкоди, повинні бути узгоджені з органами охорони культурної спадщини в охоронному договорі, а у разі ухилення власника пам’ятки від укладення такого договору - через звернення до суду з позовом зобов`язального характеру - щодо зобов’язання власника пам’ятки укласти охоронний договір.

Постанова Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 560/5184/24 (адміністративне провадження № К/990/41173/24).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.