Законопроект про збереження забезпечення для осіб, які вчинили СЗЧ чи дезертирство, не узгоджується з порядком звільнення від кримінальної відповідальності таких осіб, який прописали в іншому нещодавно ухваленому законі. На цьому наголосило ГНЕУ Верховної Ради.
Як раніше писала «Судово-юридична газета», 8 жовтня Верховна Рада вирішила невідкладно включити до порядку денного і відразу проголосувати за основу законопроект 12095 про внесення змін до статті 24 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Проект було зареєстровано 4 жовтня.
Як пояснив у своєму виступі співавтор законопроекту, голова парламентського Комітету з питань національної безпеки Олександр Завітневич, наразі «є величезна проблема по СЗЧ». «Це проблема відновлення забезпечення військовослужбовця, який добровільно повернувся до військової частини. Прості речі – їжа, одяг, забезпечення зброєю, це все відбувається після рішення суду, винесення якого може тривати місяць, півроку. Тому ми цим законопроектом пропонуємо забезпечити військовослужбовця, який повернувся протягом 72 годин, і вже потім – рішення суду. У цей час військовослужбовець буде ставити до військової частини, куди він прибув на повний облік» - пояснив Завітневич.
Як зазначено у пояснювальній записці, проект розроблений з метою «встановлення правових гарантій та механізмів продовження військової служби військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини чи місця несення служби або дезертирство, та повернулися і висловили готовність належним чином виконувати свій військовий обов’язок та продовжити військову службу».
Для цього пропонується внести зміни до ч. 2 ст. 24 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» та передбачити, що військова служба для військовослужбовців, які вчинили СЗЧ чи дезертирували, не призупиняється.
Як зауважили у Головному науково-експертному управлінні Верховної Ради, очевидно, що пропоновані зміни обумовлені прийняттям Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану», який було прийнято 20 серпня 2024 року №3902-IX (законопроект №11322 про декриміналізацію СЗЧ і дезертирства для осіб, що вчинили їх вперше).
Цим законом ст. 401 Кримінального кодексу було доповнено новою ч. 5 та встановлено, що особа, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Як зауважили у ГНЕУ, вони у своєму висновку на відповідний законопроект №11322 попереджали про необхідність врегулювання у законодавстві про військову службу механізму організації та контролю прибуття такого військовослужбовця до військової частини (місця несення служби) та поновлення його на військовій службі.
Разом з тим, з пропонованим у поданому проекті 12095 механізмом вирішення окресленого вище питання ГНЕУ ВР не може погодитись.
Так, у ч. 2 ст. 24 Закону у редакції проекту встановлюється, що «військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється».
У такому разі, зазначає ГНЕУ, постає питання про порядок відкриття кримінального провадження, проведення досудового розслідування та направлення матеріалів про звільнення від кримінальної відповідальності щодо особи, яка самовільно залишила військову частину або місце служби чи дезертирувала.
Адже, у кримінальному та кримінальному процесуальному законодавстві наразі для особи, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК (тобто, СЗЧ чи дезертирувала), передбачено звільнення від кримінальної відповідальності в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством.
У КПК, зокрема, встановлено, що таке звільнення здійснюється судом на підставі клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 286). При цьому, у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим (ч. 2 ст. 286 КПК).
Таким чином, приписи проекту не узгоджуються з кримінальним та кримінальним процесуальним законодавством щодо порядку звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вперше самовільно залишила військову частину чи дезертирувала.
Також проектом пропонується врегулювати питання продовження військової служби для військовослужбовців, військову службу яких було призупинено до набрання чинності проектом Закону, що розглядається, які вперше самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували.
«У разі прийняття проекту та положення про те, що не пізніше 72 годин з дня прибуття військовослужбовців (тих, військову службу яких було призупинено до набрання чинності цим проектом, які вперше вчинили СЗЧ або дезертирували) до військових частин чи місць проходження служби, командир (начальник) військової частини зобов’язаний прийняти рішення про продовження військової служби та дії контракту, залишатимуться питання щодо дій посадових осіб органів державної влади (зокрема, слідчого, прокурора, суду) відносно цих військовослужбовців та можливості прийняття рішення про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК.
Адже, припис пп. 3 п. 2 розділу ІІ проекту про те, що командир військової частини інформує про це, у тому числі, у письмовій формі, орган досудового розслідування та відповідний орган управління Військової служби правопорядку у ЗСУ, не вирішує такого питання.
Очевидно, що пропонований механізм у проекті про продовження військової служби для таких військовослужбовців повинен бути узгоджений з наявним у законодавстві механізмом звільнення від кримінальної відповідальності зазначеної вище категорії осіб» - зазначають у ГНЕУ.
Окремо у ГНЕУ ВР вказали, що проектом не вирішується питання про те, на яких посадах та з якими військовими званнями продовжуватимуть військову службу військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини або місця служби або дезертирували. Зокрема, не виключені випадки, коли до кримінальної відповідальності будуть притягнуті особи, які займали керівні посади у ЗСУ та інших військових формуваннях, а також які мали військові звання офіцерського складу.
У разі ж поновлення цих осіб на військовій службі без внесення належних змін до Закону, ці особи зможуть претендувати та бути призначеними на аналогічні керівні посади та продовжувати військову службу з тим військовим званням, яке у них було до вчинення відповідних кримінальних правопорушень.
Нагадаємо, 7 вересня набув сили закон №3902-IX, який декриміналізує дезертирство та самовільне залишення частини, якщо це відбулося вперше, але лише за сукупності певних умов.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.