Верховний Суд переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства до НКРЕКП про визнання протиправними і скасування постанови відповідача про накладення штрафу на Товариство у розмірі 850 тис. грн за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та розпорядження про усунення позивачем вказаних порушень вимог законодавства та Ліцензійних умов.
Суть спірних правовідносин у цій справі полягала в тому, що Товариство включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, відповідно до Закону України від 14 липня 2021 року №1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». За результатом проведення планової перевірки позивача НКРЕКП виявила низку порушень Ліцензійних умов, що виразилися, зокрема у нецільовому використанні коштів, отриманих за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачених структурою тарифу (річної планованої тарифної виручки), нездійсненні розрахунків із оператором газотранспортної системи за надані послуги транспортування у строки та на умовах, визначених договорами транспортування природного газу та ін. Розглянувши матеріали перевірки та порушення, зафіксовані в акті перевірки, НКРЕКП прийняла спірні постанову про накладення штрафу та розпорядження про усунення виявлених порушень.
Не погоджуючись з цими актами, вважаючи застосований НКРЕКП штраф непропорційним виявленим порушенням, а також заперечуючи факт вчинення деяких виявлених порушень, Товариство звернулося з позовом до суду.
Суди попередніх інстанцій частково задовольнили позов, мотивуючи свої рішення тим, що заборгованість Товариства виникла не з його вини, а у зв`язку з перевищенням фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифом на розподіл природного газу, встановленим НКРЕКП; така заборгованість підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639-IX; експерт Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надав висновок про те, що використання Товариством тарифної виручки для проведення попередньої оплати на закупівлю газу на власні потреби документально не підтверджено.
Крім того, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи відповідача щодо непоширення Закону №1639-IX на спірні правовідносини, зазначив, що незатверження порядку врегулювання заборгованості не може бути підставою для застосування до позивача відповідальності за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов.
Верховний Суд лише частково погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, частково задовольнив касаційну скаргу НКРЕКП, скасував оскаржувані судові рішення у частині визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП про накладення штрафу та направив справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині судові рішення залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення, Суд врахував, що одним із механізмів урегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та підприємств теплоенергетики за природний газ, а також послуги з його розподілу і транспортування - є проведення учасниками централізованих взаєморозрахунків із залученням видатків державного бюджету, зумовлених необхідністю відшкодування збитків та втрат суб`єктів господарювання, спричинених, насамперед, державним регулюванням цін та тарифів в житлово-комунальній сфері та на енергетичних ринках в цілому, а також іншими діями чи бездіяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування.
Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій про протиправність та необхідність скасування розпорядження НКРЕКП стосовно зобов`язання Товариства усунути порушення підпункту 27 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов.
Разом з тим, Суд не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправною та скасування в цілому постанови НКРЕКП про накладення штрафу.
У випадку множинних порушень Ліцензійних умов суд може визнати протиправними та скасувати окремі положення розпорядження НКРЕКП про необхідність усунення порушень; надалі оператор ГРС (ГТС) має забезпечити виконання розпорядження Регулятора у частині нескасованих положень.
Рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу приймається Регулятором у розмірі, передбаченому частиною четвертою статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» № 329-VIII, за одне та більше порушень Ліцензійних умов та вимог Закону.
НКРЕКП, приймаючи постанову про накладення штрафу, зобов`язана обґрунтовувати застосування до суб`єкта господарювання відповідного розміру штрафу, а у випадку множинних порушень - пояснити мотиви, з яких комісія виходила, здійснюючи обрахунок штрафу.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій припустили, що НКРЕКП наклала на Товариство штраф лише за одне порушення підпункту 27 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, при цьому, залишили поза увагою, що постанова НКРЕКП про накладення штрафу приймалася щодо множинних порушень, доведеність яких не була спростована під час судового розгляду, оскільки розпорядження НКРЕКП визнано протиправним та скасовано судом першої інстанції лише у частині зобов`язання Товариства усунути порушення підпункту 27 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов; в іншій частині вказаний індивідуальний акт залишився обов`язковим до виконання Товариством.
З огляду на предмет спору та встановлені обставини у справі, Суд вказав, що суди попередніх інстанцій усупереч принципам адміністративного судочинства не з`ясували мотиви, з яких виходила НКРЕКП, визначаючи розмір штрафу в межах санкції від 3000 до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до абзацу першого пункту 5 частини четвертої статті 59 Закону №329-VIII; не надали оцінки співмірності (пропорційності) розміру штрафу 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та виявлених Регулятором порушень Ліцензійних умов, і, як наслідок - дійшли необґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню у повному обсязі.
На підставі викладеного та враховуючи положення статей 8, 11 та 72 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру», Верховний Суд дійшов висновку про те, що у справах щодо оскарження рішень (постанов) контролюючих органів про накладення санкцій суди не мають обмежуватися лише перевіркою дотримання таким органом процедури притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, але й повинні надавати оцінку обґрунтованості та пропорційності адміністративного акта.
Постанова Верховного Суду від 3 червня 2024 року у справі №380/7521/23 (адміністративне провадження №К/990/44355/23).
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.