Функціональний імунітет, закріплюючи недоторканність судді, не звільняє тим самим його від відповідальності – Велика Палата Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду 4 квітня 2024 року скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який визнав протиправною постанову Верховної Ради щодо дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України В’ячеслава Овчаренка у зв`язку з порушенням присяги судді (справа № 800/119/14).

Так, колишній суддя Конституційного Суду В’ячеслав Овчаренко просив визнати незаконною постанову парламенту від 24 лютого 2014 року «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» №775-VII у частині його звільнення за порушення присяги, а також зобов`язати Верховну Раду утримуватися від дій щодо призначення іншого судді КСУ до вирішення питання по суті.

Підставою для прийняття Верховною Радою такого рішення слугувало те, що КСУ, приймаючи Рішення від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону від 8 грудня 2004 року №2222-IV «Про внесення змін до Конституції України», у неконституційний спосіб, привласнивши повноваження Верховної Ради України, змінив Конституцію.

Як раніше писала «Судово-юридична газета», 12 січня 2023 року Європейський суд з прав людини постановив рішення у справі «Овчаренко та Колос проти України» (заяви №27276/15 і № 33692/15), де зазначив, що вимагало детальної відповіді питання, чи відповідало звільнення заявників з посади конституційним гарантіям незалежності суддів, у тому числі функціональному імунітету суддів КСУ, яке обмежувало обсяг їхньої юридичної відповідальності за результати голосування в якості членів КСУ. Рішення про звільнення заявників, на думку ЄСПЛ, не могли вважатися достатньо обґрунтованими.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 29.11.2023 визнав протиправною та нечинною постанову Верховної Ради №775-VII у частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді КСУ В’ячеслава Овчаренка у зв`язку з порушенням присяги судді.

Рішення суду КАС ВС було мотивовано тим, що при прийнятті Постанови № 775-VII Верховна Рада не дотрималася міжнародних стандартів у сфері судочинства щодо незалежності судді при здійсненні судочинства, зокрема щодо звільнення судді на основі рекомендації суду або органу, що переважно складається із суддів та/або обирається суддями.

КАС ВС вказав, що Верховна Рада як орган законодавчої влади задля дотримання міжнародних стандартів у сфері правосуддя мала усунути прогалину в законодавстві, визначити компетентний орган, який би був наділений повноваженнями проводити перевірку та встановлювати факт порушення присяги суддею Конституційного Суду України. Верховна Рада звернулася зі скаргою на це рішення до ВП ВС.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Як зазначила ВП ВС, інститут функціонального імунітету судді не є однорідним, складається із двох груп норм, що мають самостійне значення і ціль їх встановлення.

Перша група – це норми, що дійсно забезпечують підвищений правовий захист судді, тоді як друга група - це норми, які визначають принцип невідворотності відповідальності судді за порушення посадових обов`язків.

Тобто функціональний імунітет, закріплюючи недоторканність судді, не звільняє тим самим його від відповідальності з підстав та у випадках, передбачених законом.

Гарантуючи судді Конституційного Суду України функціональний імунітет, законодавець з метою недопустимості безкарності судді в разі вчинення ним при виконанні службових обов`язків проступку, який виходить за межі обов`язкової поведінки судді, визначив водночас і спеціальні підстави та особливий порядок (ускладнені і відмінні від загальноприйнятих) притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Незважаючи на те, що присяга судді КСУ є текстуально відмінною від присяги, яка складається при вступі на посаду судді загальної юрисдикції, її сутність як одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов`язання залишається незмінною.

Окрім того, ознаки порушення присяги суддею, викладені в частині другій статті 32 Закону від 15.01.1998 № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції», сформульовані у такій спосіб, що вони можуть бути застосовані і до суддів Конституційного Суду України.

За таких обставин офіційне урочисте зобов`язання (присяга), яке давав суддя Конституційного Суду України з нагоди отримання ним особливо відповідальної компетенції, покладало на нього обов`язок неухильно дотримуватися зазначеного зобов`язання, наслідком порушення якого могло бути звільнення судді з посади за порушення ним присяги органом, який його призначив.

Більше того, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що саме задля убезпечення дотримання суддею даної ним присяги суддя і наділяється функціональним імунітетом.

Функціональний імунітет судді, у тому числі й судді КСУ, є не самоціллю, а правовим засобом забезпечення незалежності судді при виконанні ним посадових обов`язків відповідно до складеної присяги.

Між функціональним імунітетом судді Конституційного Суду та присягою, яку складає суддя цього суду, існує взаємообумовлений зв`язок: функціональний імунітет забезпечує судді Конституційного Суду можливість виконання присяги; присяга ж, у свою чергу, визначає межі функціонального імунітету.

Лише забезпечення суддею КСУ дотримання верховенства Конституції України, обов`язок щодо якого є складовою даної ним присяги, надає йому таку гарантію його професійної діяльності, як суддівський імунітет.

Порушення суддею КСУ присяги, у свою чергу, не може гарантувати йому додержання функціонального імунітету.

На користь такого висновку про призначення та межі функціонального імунітету судді свідчать і міжнародні стандарти щодо незалежності суддів.

Натомість КАС ВС не надав оцінки ні сутності, ні межам функціонального імунітету судді КСУ, при цьому неправильно розтлумачивши положення статті 28 Закону України «Про Конституційний Суд України», вважаючи, що прийняття суддями КСУ рішень апріорі не може бути порушенням присяги, оскільки це фактично розцінюється як «втручання у незалежність прийняття суддею рішень».

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, навівши ряд міжнародних стандартів щодо незалежності суддів, суд першої інстанції, однак, залишив поза увагою, що такі стандарти розглядають незалежність судді не як привілей на користь його власних інтересів, а як гарантію забезпечення суддею виконання посадових обов`язків щодо здійснення правосуддя.

Як зазначено вище, функціональний імунітет судді, у тому числі й судді Конституційного Суду України, є не самоціллю, а правовим засобом забезпечення незалежності судді при виконанні ним своїх посадових обов`язків відповідно до складеної присяги. Тож лише забезпечення суддею КСУ дотримання верховенства Конституції України, обов`язок щодо якого є складовою даної ним присяги, надає йому таку гарантію його професійної діяльності, як суддівський імунітет.

Як зазначила ВП ВС, очевидним є те, що, ухвалюючи Рішення від 30.09.2010 № 20-рп/2010, Конституційний Суд України (у складі суддів цього суду, в тому числі судді В’ячеслава Овчаренка) перевищив свої конституційні повноваження і виконав непритаманну йому функцію - замість охороняти Конституцію України вдався до її ревізії, перебравши на себе функції законодавця - Верховної Ради України, що не відповідає конституційному ладу.

За таких обставин, вказала ВП ВС, враховуючи очевидність перевищення КСУ своїх повноважень, що призвело до внесення змін до Конституції України (припинення дії чинних норм Конституції) з порушенням конституційної процедури їх внесення, а в підсумку - до порушення конституційного принципу народовладдя, зміни конституційного ладу України та порушення конституційного принципу розподілу влади, висновок Верховної Ради України про порушення Овчаренком статей Конституції та, як наслідок, протирічить змісту присяги судді КСУ - є таким, що відповідає чинному законодавству, а наведені порушення є безумовною підставою для притягнення судді КСУ до відповідальності за порушення присяги судді.

«Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що діяння позивача кваліфікується як порушення присяги з очевидністю, що була передбачуваною для позивача. Юридична кваліфікація настільки істотного порушення, яке призвело до зміни конституційного ладу України, як порушення присяги судді, відповідає також засадам відповідальності судді у розвинених конституційних демократіях, де дії, які становлять «замах на спотворення законів і свобод» (англ. attempts to subvert the laws and liberties), становлять підставу для імпічменту судді, що має наслідком усунення його з посади» - вказала ВП ВС.

Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що, на відміну від справи «Олександр Волков проти України», у цій справі встановлення факту порушення присяги суддями КСУ безпосередньо на пленарному засіданні Верховної Ради України, яке відбулося 24.02.2014, було можливим і виправданим, враховуючи суспільно-політичну ситуацію, яка була в державі на той момент (в листопаді 2013 року-лютому 2014 року в Україні відбулася Революція Гідності проти узурпації влади колишнім керівництвом держави). З огляду на очевидність перевищення КСУ своїх повноважень при ухваленні рішення від 30.09.2010 № 20-рп/2010, яке де-факто легітимізувало зміну форми державного правління та конституційного ладу в державі у неконституційний спосіб, народні депутати, які брали участь у цьому пленарному засіданні, будучи представниками єдиного органу державної влади, до повноважень якого належить внесення змін до Конституції України, могли самостійно і неупереджено надати кваліфіковану оцінку діянням суддів Конституційного Суду України, які ухвалили зазначене рішення, на відповідність визначеним у присязі судді КСУ обов`язкам.

Що ж до тези у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», що найважливішою противагою неминучим дискреційним повноваженням дисциплінарного органу [дисциплінарного органу щодо суддів] була б наявність незалежного та безстороннього перегляду (так само - пункт 97 рішення у справі «Овчаренко та Колос проти України»), то Велика Палата Верховного Суду, зважаючи на недоліки парламентської процедури звільнення судді КСУ за порушення присяги щодо встановлення факту порушення суддею присяги, як-то: мати можливість брати участь у розгляді відповідного питання, надати по суті порушених питань письмові пояснення тощо, - водночас зауважує, що, по-перше, чинне на час звільнення Овчаренка законодавство не передбачало іншої процедури звільнення судді КСУ за порушення присяги; а, по-друге, зазначені вище процедурні недоліки були усунуті в процедурі судового контролю щодо законності Постанови № 775-VII під час розгляду справи за позовною заявою В’ячеслава Овчаренка.

Отже, ВП ВС апеляційну скаргу Верховної Ради України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 800/119/14 задовольнила, а рішення КАС ВС скасувала, відмовивши В’ячеславу Овчаренко у задоволенні позову щодо визнання протиправною та нечинною постанови парламенту.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.