Наявність паркану як ідентифікуючої ознаки для кваліфікації крадіжки майна – позиція Верховного Суду

Паркан фактично є захистом ділянки від сторонніх осіб та об'єктивно перешкоджає вільному доступу на територію ділянки, а тому така ділянка може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», адже наявність такого паркану без сумніву дозволяє ідентифікувати певну територію як таку, що має призначення для постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей. Про це зазначив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року по справі № 523/8446/22.

Обставини справи

Особу обвинувачували у тому, що вона, перебуваючи біля будинку, маючи намір, направлений на заволодіння майном, проникла через огорожу на територію домоволодіння та опинившись у дворі, таємно викрала майно, належне потерпілій, на загальну суму 6 100 грн.

Місцевий суд визнав винуватою та засудив особу за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Апеляційний суд скасував цей вирок в частині призначеного покарання та ухвалив новий, яким засудив особу за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що обов'язковому доказуванню підлягала кваліфікуюча ознака ст. 185 КК «проникнення у сховище» у зв'язку з тим, що засуджений заперечував фактичні обставини та кваліфікацію дій.

Позиція Касаційного кримінального суду

Верховний Суд залишив без зміни рішення судів попередніх інстанцій. В обґрунтування позиції ККС зазначає, що в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК (ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК) включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище», належить встановити об'єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як «сховище».

Ці обставини з огляду на положення статей 91–94 КПК підлягають обов'язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази – відповідній оцінці.

При здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення».

Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягають встановленню:

1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища);

2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.

Для з'ясування юридичного критерію слід встановлювати:

1) незаконність входження (потрапляння) у приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти;

2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

Водночас обов'язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність в особи права перебувати в конкретному місці, де знаходиться майно.

З огляду на наявні в матеріалах даного кримінального провадження докази, паркан, через який переліз обвинувачений і викрав майно потерпілої, фактично є захистом ділянки від сторонніх осіб та об'єктивно перешкоджав вільному доступу на територію ділянки. При цьому наявність такого паркану без сумніву дозволяє ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.