Життєві ситуації, дивні вчинки та загадкові родичі: чому ВККС продовжує відмовляти кандидатам на посади суддів місцевих судів

Вища кваліфікаційна комісія суддів продовжує проводити співбесіди з кандидатами на посади суддів місцевих судів з числа учасників добору 2017 року і, відповідно, відмовляти деяким з них у наданні рекомендацій для призначення на посади суддів.

Причини вже традиційні – непрозорість статків як самих кандидатів, так і їх родичів, помилки в деклараціях, не зовсім етичні вчинки та дещо дивні правочини.

«Судово-юридична газета» раніше вже розповідала, як і чому попередня група кандидатів на посади суддів місцевих судів отримала відмови від ВККС і фактично втратила шанси отримати посади суддів.

Кандидат № 20

21 березня під час співбесіди з колегією ВККС № 2 відмову у наданні рекомендації для призначення на посаду судді Господарського суду Харківської області отримав юрисконсульт Юрій Пулькін.

Кандидат не має права на заняття адвокатською діяльністю, однак має чималий досвід юридичного супроводу економічної діяльності приватних підприємств.

Втім, співбесіда з членами колегії у Юрія Пулькіна не задалася з самого початку. Кандидат іноді надавав настільки суперечливі відповіді на запитання членів ВККС, що зрозуміти суть його пояснень було непросто. Через надання колегії низки абстрактних і неконкретних відповідей в. о. голови Комісії Руслану Сидоровичу доводилося навіть робити Юрію Пулькіну зауваження.

Під час співбесіди члени ВККС звернули увагу на дещо дивні обставини сімейного життя кандидата.

Юрій Пулькін перебував у шлюбі до 2009 року. Разом з тим, після 2009 року Юрій Пулькін продовжував підтримувати відносини з колишньою дружиною, зокрема представляв її інтереси в різних судових справах. При цьому представництво інтересів колишньої дружини Юрій Пулькін здійснював на безоплатній основі.

У 2014 році кандидат оформив іпотеку, однак боржником чомусь виступила його колишня дружина. З часом квартира перейшла у власність Юрія Пулькіна.  

У 2017 році, як повідомив кандидат, стосунки між ним та його колишньою дружиною було відновлено, однак до офіційного оформлення відносин справа цього разу не дійшла.

Напередодні вторгнення військ РФ в Україну у лютому 2022 року, цивільна дружина Юрія Пулькіна знаходилась у батьків у місті Бєлгород, оскільки її батьки є громадянами РФ. У Бєлгороді цивільна дружина Юрія Пулькіна у підсумку і залишилася.

При цьому про наявність цивільної дружини Юрій Пулькін вирішив не вказувати у своїх деклараціях.

З початком масштабного вторгнення РФ в Україну, Юрій Пулькін переїхав у Валківську громаду Харківської області, де отримав статус внутрішньо-переміщеної особи. Разом з тим на військовий облік на новому місці кандидат не став.

Професійна діяльність кандидата, як і його реальні доходи, також викликали запитання у членів колегії ВККС. Справа в тому, що одне з підприємств, економічну діяльність якого супроводжував Юрій Пулькін, виявилося добре відомим податковій службі і «засвітилося» в Реєстрі судових рішень. Відтак, схоже, що у членів ВККС виникли підозри, що Юрій Пулькін, ймовірно, міг мати відношення до процедур «оптимізації податків» зазначеним підприємством.

Також члени ВККС звернули увагу, що доходи самого Юрія Пулькіна «не б’ються» з інформацією від податкової служби.

Втім, пояснення кандидата щодо його доходів та майна були занадто плутаними, що викликало незадоволення членів ВККС.

«Ви даєте відповіді не на ті питання, які вам задають», - не витримав Руслан Сидорович.

Деякі життєві ситуації, в які потрапляв кандидат, схоже, взагалі залишилися незрозумілими для членів колегії.

Так, розповідаючи про своє майно та доходи, Юрій Пулькін розповів, що в 2008 році продав будинок, однак копії договору купівлі-продажу у нього немає, оскільки покупець будинку не захотів надавати кандидату копію договору.

«А як таке можливе? Нотаріус теж не надав вам копії договору?», - звернулися до Юрія Пулькіна члени Комісії, однак так і не отримали від нього чіткої та зрозумілої відповіді.

В іншому випадку, кандидат зміг виграти непростий судовий процес про стягнення боргу на свою користь, однак потім відмовився власне від стягнення самого боргу.

«Це хороші люди», - пояснив свої дії колегії Юрій Пулькін.

Разом з тим, колегія звернула увагу, що попри твердження юрисконсульта про те, що він вирішив простити борг, у подальшому він все ж продовжував судовий процес.

«У мене повний когнітивний дисонанс», – зазначив на це Руслан Сидорович.

«Це життя юриста, воно не просте, іноді важке», - у свою чергу повідомив Юрій Пулькін.

У підсумку, кандидат отримав відмову від ВККС у наданні йому рекомендації для призначення на посаду судді.

Кандидат № 21

21 березня під час співбесіди з колегією № 4 також не пощастило представнику Національної поліції Олександру Мартинюку.

Поліцейський претендував на посаду судді Хмельницького окружного адміністративного суду.

В органах міліції та поліції, в різних підрозділах та управліннях, Олександр Мартинюк працює з 2004 року. Зокрема, кандидат тривалий час працював в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ). З 2023 року кандидат займає посаду заступника начальника управління – начальника відділу по боротьбі з наркозлочинністю ГУ НП в Вінницькій області. 

Колегія ВККС звернула увагу на низку моментів у біографії кандидата. 

Так, за час роботи в міліції та поліції Олександр Мартинюк був вісім разів притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Серед претензій, які у 2000-ні та у 2010-ті роки виникли до міліціонера, були: некоректна поведінка при спілкуванні з громадянами, порушення правил трудової дисципліни, недбале ставлення до охорони підозрюваного, порушення режиму секретності і навіть втрата матеріалів кримінальної справи.

Втім, кандидат повідомив, що проблема нерідко була не стільки в його діях при виконанні професійних обов’язків, скільки в ставленні до певних подій тодішнього керівництва Олександра Мартинюка. 

Він розповів, що нерідко бувало так, що керівництво починало шукати «крайніх», не беручи до уваги пояснення міліціонера.

Лише в одному випадку, за словами поліцейського, була безпосередньо його провина – у 2010 році, після вилучення документів в одному з відділень банку, Олександр Мартинюк з колегою приїхали на «адрес», де проживала особа, яка була «цікава» поліції. Відповідну адресу міліціонерам надав начальник юридичного відділу банківської установи. Міліціонери прибули за наданою адресою і вдвох увійшли у будинок. Вилучені в рамках кримінальної справи банківські документи, міліціонери залишили в автомобілі.

Втім, виявилося, що особа, яку вони шукали, по вказаній адресі не проживала. А коли міліціонери повернулися до автомобіля, то виявилося, що скло в автомобілі було розбите, а банківські документи хтось вкрав.

«Прошу звернути увагу, що майже всі дисциплінарні стягнення щодо мене були під час моєї роботи ще в міліції, в поліції у мене таких проблем вже не було», - зазначив Олександр Мартинюк.

Після початку роботи в поліції, кандидат лише один раз потрапив у неприємний інцидент.

У 2016 році прокуратура Вінницької області проводила розслідування за ст. 371 (за фактом завідомо незаконного затримання) КК. Фігурантом зазначеного розслідування був саме Олександр Мартинюк.

Як розповів поліцейський, насправді він нікого не затримував, а справа стосувалася складання протоколу про вчинення корупційного адміністративного правопорушення заступником головного лікаря військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (м. Вінниця). Вказаний заступник головного лікаря допустив конфлікт інтересів - в його підпорядкуванні на посаді завідуючого відділенням працював старший брат.

Відтак, керівництво Олександра Мартинюка доручило поліцейському скласти протокол щодо заступника головного лікаря.

Втім, коли Олександр Мартинюк приїхав у клінічний центр, то заступник головного лікарі почав чинити поліцейським спротив, а його «група підтримки» спробувала зірвати вручення протоколу своєму керівнику.

У підсумку, на дії Олександра Мартинюка заступник головного лікаря поскаржився в прокуратуру. Однак у 2017 році відповідне кримінальне провадження було закрите у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Також колегія ВККС звернула увагу, що у 2012 році матір Олександра Мартинюка придбала автомобіль Mercedes-Benz E 200 2008 року випуску за $22  тис. доларів. Втім, користувався зазначеним автомобілем здебільшого сам Олександр Мартинюк, оскільки його матір взагалі немає посвідчення водія.

У колегії виникли сумніви, що сукупних доходів поліцейського та його матері у 2012 році вистачило б, щоб розрахуватися за вказаний автомобіль.

Олександр Мартинюк повідомив, що гроші за автомобіль фактично не були сплачені одночасно, а виплачувалися як матір’ю кандидата, так і ним самим, ще кілька років після покупки автомобіля.

«В 2014 році ваш дохід і дохід матері сукупно склали майже 100 тис. гривень за рік. Повернули ви $5 тис. за автомобіль, що становить 62 тис. гривень. На інші потреби, виходить так, ви витратили десь 30 тис. гривень за весь рік. А таке можливо?», - зазначили члени Комісії.

«Тоді була інша купівельна спроможність гривні, крім того, мати ще займала гроші у доньки, тобто у моєї сестри», - повідомив Олександр Мартинюк, однак підтвердити документально свою інформацію про отримання коштів від інших осіб, кандидат не зміг.   

«Автомобіль є вкрай необхідним для оперативного працівника», - розповів Олександр Мартинюк, чому він користувався саме автомобілем Mercedes-Benz.

«Для оперативного співробітника є вкрай необхідним саме автомобіль Mercedes-Benz?», - перепитав у поліцейського член ВККС Руслан Мельник.

Також колегія звернула увагу на помилки кандидата при заповненні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого врядування, а також на не зовсім зрозумілі договори комісії, які родичі поліцейського декілька разів укладали між собою кілька років тому для отримання позики майже на $100 тис.  

«Кандидатів треба оцінювати не тільки з точки зору доброчесності, але і виходячи з того, чого вони досягли у житті. Я завжди був відданий службі і ставив її в пріоритет перед особистими та сімейними інтересами», - розповів Олександр Мартинюк і додав, що у 2015 році йому з колегою довелося навіть врятувати людину з пожежі.  

Втім, колегія ВККС все ж вирішила відмовити кандидату у наданні рекомендації для призначення на посаду судді.

Фото: Колегія ВККС № 4, джерело фото: ВККС

Кандидат № 22

26 березня невдало склалася співбесіда з колегією № 1 для адвоката Богдана Беня.

Богдан Бень претендував на посаду судді Харківського районного суду Харківської області.

Наразі адвокат є військовослужбовцем у званні капітан та офіцером групи військово-цивільного співробітництва 125-ої «львівської» бригади територіальної оборони.  

Втім, як виявилося, одночасно Богдан Бень є й обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 (умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків) КК. Наразі триває розгляд зазначеної кримінальної справи у Галицькому райсуді міста Львова.

Як повідомив сам Богдан Бень, він став жертвою провокації з боку прокурора.

30 березня 2022 року Богдан Бень у якості захисника перебував у Личаківському райсуді міста Львова, де оскаржувалося повідомлення про підозру його клієнту.

Перед судовим засіданням прокурор спокійно стояв у коридорі суду. Однак коли секретар судового засідання запросила сторони в судове засідання, прокурор перегородив шлях адвокату, нібито штовхнув його і намагався не пустити в зал судових засідань.

«Прокурор хотів оголосити обвинувальний акт щодо мого клієнта, якого в той день в суді не було. Це б мало наслідком припинення розгляду слідчим суддею клопотання про оскарження повідомлення про підозру», - розповів Богдан Бень колегії.

При цьому суд першої інстанції повідомлення про підозру клієнту адвоката скасував, але апеляційний суд рішення райсуду все ж переглянув, вказавши, що обвинувальний акт все ж був вручений, а відтак слідча суддя вже не могла розглядати відповідне клопотання.  

Таким чином, через конфлікт в Личаківському райсуді Богдан Бень сам став обвинуваченим. При цьому адвокат відмовився від закриття провадження «по строкам», зазначивши, що хоче домогтися виправдувального вироку суду.

Разом з тим, колегія ВККС критично сприйняла слова адвоката. Члени ВККС зазначили, що з наявного відеозапису вбачається, що ситуація в суді була дещо іншою, ніж розповів Богдан Бень.

«Я дивився відео, не схоже, що вам тоді хтось заважав. Розвиток подій з відео прокуратури виглядає дещо по-іншому», - повідомив член ВККС Ярослав Дух.

Крім того, як зазначили члени колегії, попри те, що Богдан Бень є діючим військовослужбовцем, він досі займається адвокатською діяльністю.

«Яка у вас основна діяльність, адвокатська чи військова»? – запитав у адвоката Ярослав Дух.

Богдан Бень повідомив, що хоча він і є військовослужбовцем, але у «відпустках та у свій вільний час» займається адвокатською діяльністю.

Втім, як виявилося, в розпорядженні ВККС була інформація з ЄСІТС про те, що Богдан Бень брав участь у судових засіданнях за допомогою відеоконференцзв’язку у час, коли офіційно перебував на військовій службі, навіть коли знаходився у Донецькій області, тобто в зоні бойових дій.

«У мене був зв'язок, був Starlink. У мене також був вільний час», - розповів Богдан Бень про те, як йому вдалося здійснювати адвокатську діяльність під час військової служби.

«Судячи з кількості справ, у вас було багату вільного часу», - зауважили члени ВККС.

«Я хотів залишатися у гарній «юридичній формі». Хотів мати судову практику», - відповів Богдан Бень.

Втім, члени колегії повідомили адвокату, що в його діях вбачається сумісництво посад. «Ви ж військовослужбовець, отримуєте заробітну плату саме як військовослужбовець», - повідомили члени колегії.

«Є рекомендація органів адвокатського самоврядування про те, що у разі мобілізації адвокатам рекомендовано призупиняти адвокатську діяльність», - додали члени ВККС.

Також члени ВККС звернули увагу, що однією зі справ, яку «вів» адвокат, була справа про притягнення військовослужбовців, які знаходилися у стані алкогольного сп’яніння, до відповідальності.

«Це якось суперечливо, тому що ви – діючий військовослужбовець, і одночасно захищаєте осіб, яких притягують до відповідальності за порушення порядку проходження військової служби», - зазначив член Комісії Ярослав Дух.

У іншому випадку Богдан Бень представляв інтереси громадянина, який судився з Міністерством оборони.

У підсумку, Богдан Бень теж отримав відмову у наданні йому рекомендації для зайняття посади судді.

Кандидат № 23

Також 26 березня провальною стала співбесіда з колегією № 1 для прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Волинської обласної прокуратури Оксани Лопохи. 

Кандидатка претендувала на посаду судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області.

Основні питання до кандидатки виникли у зв’язку з майном та нерухомістю, власниками якого є як сама Оксана Лопоха, так і близькі їй особи, зокрема чоловік кандидатки Василь Лопоха.  

Василь Лопоха з 1997 по 2017 роки також працював в прокуратурі – був прокурором Луцького району Волинської області, а також Ковельським міжрайонним прокурором Волинської області.

Так, Оксана Лопоха задекларувала наявність у неї та її чоловіка одразу чотирьох житлових будинків та шести земельних ділянок.

З 2007 року у власності чоловіка кандидатки є будинок, площею більше ніж 380 кв. м., вартістю більше 1 млн. гривень.

Як зазначили члени колегії, доходів, які б дозволяли придбати або побудувати такий будинок у ті часи у подружжя прокурорів не було.

Втім, Оксана Лопоха розповіла, що з будівництвом прокурорам допомагали батьки та численні родичі.

За словами кандидатки, практично всі роботи на об’єкті протягом чотирьох років здійснювали родичі та знайомі на безоплатній основі.

«Тобто ваші родичі чотири роки працювали безкоштовно у вас на будівництві? Як і за що тоді у цей час жили вони та їх родини?», - запитала у кандидатки член ВККС Галина Шевчук.

Втім, Оксана Лопоха надавала відповіді на питання членів колегії вкрай обережно, і, фактично, вони зводилися до того, що вона не володіє інформацією хто, як і коли точно будував той чи інший об’єкт нерухомості.

«Це чоловік займався питаннями будівництва, я в це не вникала», - зазначила Оксана Лопоха.

«Ваші пояснення – це знущання з нас», - не витримав у підсумку член ВККС Ярослав Дух.

Також у Оксани Лопохи, як з’ясувалося, є досить щедрі знайомі та родичі.

Так, знайомий одного з родичів Оксани Лопохи у 2009 році подарував їй земельну ділянку, загальною площею 833 кв. м.

«Це дивно, що ви на посаді прокурора отримуєте дарунок від майже незнайомої людини. Як це виглядає зі сторони стороннього спостерігача? Вас не дивує поведінка дарувальника, який не знав вас особисто, але чомусь вирішив подарувати вам земельну ділянку?» – запитала у кандидатки Галина Шевчук.

«Я тоді перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Навряд чи тут був якийсь умисел з  боку дарувальника. Я взагалі не цікавилася особою дарувальника», - повідомила членам колегії Оксана Лопоха.

У іншому випадку кума кандидатки надала їй у користування свій автомобіль.

В деяких випадках наявність того чи іншого майна Оксана Лопоха намагалася пояснити допомогою батьків. Втім, як зазначили члени Комісії, внаслідок настільки масштабної допомоги, батьки кандидатки мали б знаходитися на межі фізичного існування через відсутність коштів на власні елементарні потреби.

Наприклад, члени Комісії звернули увагу, що мати Оксани Лопохи, яка раніше працювала майстром лісу і яка ніколи не мала посвідчення водія, раптом придбала автомобіль Audi A6 2015 року випуску, а потім передала його у користування чоловіку кандидатки.

«Мої батьки живуть в селі, витрати на життя у них мінімальні», – повідомила у відповідь Оксана Лопоха.

Чоловік кандидатки після звільнення з прокуратури також здійснював досить цікаві оборудки. У 2018 році він придбав автомобіль Land Cruiser Prado всього за 55 тис. гривень. Потім він вклав у ремонт автомобіля ще 70 тис. гривень. Після цього Василь Лопоха продав автомобіль вже за 207 тис. гривень.

Членам колегії порядок цифр щодо вартості автомобіля показався дещо дивним. «Я теж не знаю, чому така ціна, це все питання до чоловіка», - лише повідомила Оксана Лопоха.

«Ви нас не переконали», - винесли після закінчення співбесіди свій вердикт члени колегії № 1.  

Фото: Колегія ВККС № 1, джерело фото: ВККС

Кандидат № 24

26 березня відмову в отриманні рекомендації для призначення на посаду судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від колегії № 3 отримала адвокат Тетяна Зайцева.

Тетяна Зайцева працює заступником директора департаменту АТ «Ощадбанк» з забезпечення операційної діяльності.  

Як і у попередньому випадку, члени ВККС звернули увагу, що наявністю майна кандидатка також зобов’язана своїм батькам.

Наприклад, спочатку батьки подарували Тетяні Зайцевій $35 тис., потім допомогли з купівлею таунхаусу у Київській області вартістю $40 тис. (таунхаус колись був активом Родовід Банку, але був проданий після фінансового краху банку).

«У батьків був великий трудовий стаж, велика пенсія. Мій батько працював в міліції, був підполковником», - розповіла кандидатка.

«Виходить, що ваші батьки роками жили лише на прожитковий мінімум», - зазначили члени ВККС після підрахунку доходів Тетяни Зайцевої та її батьків за різні роки.   

Також члени ВККС звернули увагу, що у Верховній Раді VIII скликання Тетяна Зайцева була помічником народного депутата Олександра Ксенжука («Народний фронт»). Однак під час співбесіди кандидатка намагалася уникати теми про свою дотичність до певних політичних сил.

Особливу увагу членів колегії викликав незвичний судовий процес, який у 2015 році ініціювала Тетяна Зайцева.

Справа в тому, що кандидатка звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому про зобов'язання внести зміни до актового запису про шлюб з вже колишнім чоловіком, щоб виправити її національність «українка» на «полька».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що виправлення її національності необхідне «для збереження етнічного походження свого роду та для приведення правовстановлюючих документів у відповідність до фактичних обставин», оскільки вона «бажає скористатись пільгами, які гарантують особам польського походження».

25 листопада 2015 року Хмельницький окружний адміністративний суд відповідний позов Тетяни Зайцевої задовольнив і зобов’язав відділ державної реєстрації актів цивільного стану виправити її національність з "українка" на "полька".

Членам Комісії Тетяна Зайцева розповіла, що її дідусь та матір по національності є поляками, які в домашньому побуті завжди підтримували католицькі традиції та свята. Відтак, кандидатка теж захотіла офіційно бути полькою.

«Це було бажання моїх родичів, щоб я також лишила якійсь документальний слід стосовно національності», - зазначила Тетяна Зайцева.

Втім, схоже, що члени колегії ВККС запідозрили, що кінцевою метою Тетяни Зайцевої насправді було отримання у перспективі польського громадянства, хоча кандидатка й повідомила про відсутність у неї таких планів.

У підсумку, колегія № 3 вирішила відмовити адвокату у наданні рекомендації.

Фото: Колегія ВККС № 3, джерело фото: ВККС

Автор В’ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.