Чоловік побив жінку-адвоката, яка захищала його екс-дружину, — Верховний Суд скасував ухвалу апеляції, яка підтвердила виправдувальний вирок

Мотивом вчинення злочину за ст. 398 КК, яка передбачає відповідальність за умисне заподіяння адвокату тілесних ушкоджень у зв`язку з діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги, може бути бажання припинити певні дії захисника чи представника особи або помста за їх діяльність.

При цьому суб`єктивна сторона складу цього злочину не пов`язана з точною обізнаністю винного зі змістом тих повноважень, які в даний момент виконує потерпілий. Достатньо, щоб винний усвідомлював той факт, що захисник або представник особи здійснює свою діяльність. Про це зазначив Верховний Суд, який 18 січня 2024 року колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу №361/794/21.

Історія справи

Органом досудового розслідування чоловік обвинувачувався у тому, що він 26 жовтня 2018 року, перебуваючи поблизу дошкільного дитячого закладу «Мандаринка», де також перебувала адвокат, яка надавала правову допомогу колишній дружині обвинуваченого, реалізуючи свій умисел, спрямований на заподіяння жінці фізичної та моральної шкоди як адвокату, який здійснює діяльність, пов`язану з наданням правової допомоги, наніс їй один удар кулаком правої руки в обличчя, від якого у потерпілої з голови злетів капелюх, після чого відразу наніс їй і другий удар правою рукою в обличчя.

Далі чоловік намагався сісти в автомобіль, у якому вже знаходилась його екс-дружина та її малолітня дитина, однак адвокат завадила йому це зробити, і чоловік наніс їй ще один удар долонею правої руки в обличчя, а потім один удар ліктем в ділянку грудної клітки та один удар кулаком у ліву частину тулуба збоку.

Крім цього, чоловік, перебуваючи всередині автомобіля таксі та достовірно знаючи, що потерпіла є адвокатом – представником його колишньої дружини, та будучи невдоволеним її діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги, перебуваючи на передньому сидінні автомобіля таксі, завдав останній один удар кулаком правої руки в обличчя у ділянку носа.

Загалом, як констатували правоохоронці, своїми умисними діями чоловік наніс адвокату легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, у виді струсу головного мозку та легкі тілесні ушкодження у виді підшкірної гематоми на лівій боковій поверхні грудної клітки в проекції 6-8 ребер.

Броварський міськрайонний суд Київської області 27 червня 2022 року визнав цього чоловіка невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 398 КК України та виправдав його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з тим, що прокурором не доведено наявність в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Київський апеляційний суд 29 травня 2023 року місцевого суду змінив, виключив посилання на недоведеність заподіяння ним потерпілій легких тілесних ушкоджень. У решті виправдувальний вирок залишив без змін.

У касаційних скаргах прокурорів та потерпілої порушується питання про скасування ухвали апеляційного суду.

Мотиви Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 398 КК встановлена відповідальність за умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги.

Виправдовуючи чоловіка у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 398 КК України, суд першої інстанції у вироку зазначив, що дії потерпілої адвокатки під час інкримінованих обвинуваченому подій поблизу дошкільного дитячого закладу «Мандаринка» виходили за межі надання нею правової допомоги колишній дружині обвинуваченого згідно з умовами укладеного між ними договору про надання такої допомоги. Також за результатами дослідження та оцінки доказів суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами не доведено нанесення обвинуваченим легких тілесних ушкоджень потерпілій.

За результатами апеляційного розгляду, у ході якого за участю обох сторін кримінального провадження було проведено часткове судове слідство та повторно досліджено докази, суд апеляційної інстанції з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів, із якими погоджується також і колегія суддів касаційного суду, визнав помилковими висновки місцевого суду про відсутність належних і допустимих доказів заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій.

Водночас, незважаючи на встановлення факту заподіяння обвинуваченим таких тілесних ушкоджень потерпілій, апеляційний суд вирішив, що їх отримання не пов`язане з діяльністю із надання останньою правової допомоги колишній дружині під час інкримінованих йому подій поблизу дошкільного закладу «Мандаринка».

Зокрема зазначив, що той факт, що адвокат на підставі належно оформлених документів під час конфлікту з чоловіком представляла інтереси його дружини, не спростовує тієї обставини, що застосування нею фізичного впливу з метою перешкодити його діям, спрямованим на спілкування з колишньою дружиною та дитиною усупереч бажанню останніх, не є видом правової допомоги.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що за встановлених у цьому кримінальному провадженні фактичних обставин дії адвоката виходили за межі обсягу послуг у рамках надання правової допомоги.

Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що судами попередніх інстанцій достовірно встановлено факт обізнаності обвинуваченого із тим, що потерпіла є адвокатом та надає правову допомогу його колишній дружині.

Мотивом вчинення злочину, передбаченого ст. 398 КК України, може бути бажання припинити певні дії захисника чи представника особи або помста за їх діяльність. При цьому суб`єктивна сторона складу цього злочину не пов`язана з точною обізнаністю винного зі змістом тих повноважень, які в даний момент виконує потерпілий. Достатньо, щоб винний усвідомлював той факт, що захисник або представник особи здійснює свою діяльність.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу) правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Конституційне право  кожного на  правову  допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації,  захисту та охорони інших прав і свобод  людини  і  громадянина,  і  в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а  й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних чи юридичних осіб.

Надаючи правову оцінку діям обвинуваченого, суд апеляційної інстанції не зважив на багатоаспектність змісту правової допомоги, що призвело до неправильного застосування ним закону України про кримінальну відповідальність через незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.