Оскільки застосування спеціальної конфіскації є тим «іншим випадком», який погіршує правове становище обвинуваченого, адже стосується його власності, тому рішення апеляційного суду про конфіскацію має бути ухвалено у формі вироку, а не ухвали. Про це зазначила у своїй постанові колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2023 року по справі № 369/5665/22.
Позиції судів
Вироком місцевого суду особу визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185; ч. 4 ст. 185; ч. 2 ст. 246; ч. 1 ст. 263; ч. 1 ст. 309 КК. Крім іншого ухвалено речовий доказ – бензопилу залишити в розпорядженні обвинуваченого.
Апеляційний суд змінив цей вирок у частині розпорядження речовими доказами і ухвалою постановив рішення про конфіскацію бензопилу в дохід держави на підставі статей 96-1, 96-2 КК.
У касаційній скарзі прокурор стверджував, що апеляційний суд, в порушення приписів ст. 421 КПК, змінюючи вирок суду першої інстанції в частині розпорядження речовими доказами в порядку статей 96-1, 96-2 КК, прийняв рішення у формі ухвали, а не вироку.
Позиція Касаційного кримінального суду
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Він указав, що, зважаючи на те, що вироком суду першої інстанції не було застосовано ч. 1 ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 КК, проте їх зміст та доцільність застосування зводяться до необхідності застосування додаткових заходів кримінально-правового характеру, то застосування спеціальної конфіскації є тим «іншим випадком», який погіршив правове становище обвинуваченого, оскільки стосується його власності. Враховуючи приписи статей 420, 421 КПК, у такому разі рішення апеляційного суду мало бути ухвалено у формі вироку, а не ухвали.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.