Якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним, - Верховний Суд

Положення частини третьої статті 238 ЦК України надають право довірителю визнати недійсним договір незалежно від того, на яких умовах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору. Його укладення не в інтересах довірителя презюмується.

Якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним. У такому випадку довіритель не повинен доводити, що цей правочин вчинено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність своїх дій. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 388/339/20.

Обставини справи

11 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу А у справі за позовом А до Б про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

Судами встановлено, що позивач видав довіреність на ім’я Б та В (які є один одному батьком та сином), на підставі якої вони мали оформити на ім’я позивача документи на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та здійснити пошук особи орендаря.

Іншої домовленості між сторонами не було.

Згодом позивач дізнався про те, що на підставі виданої ним довіреності та відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у квітні 2019 року він став власником земельної ділянки.

Вказана земельна ділянка відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного в травні 2019 року між В (сторона – продавець), який діє на підставі довіреності від імені А, та Б (сторона – покупець), перейшла у власність покупця, який прийняв та сплатив за неї обговорену грошову суму.

Позивач згоди на продаж земельної ділянки не надавав, кошти від продажу не отримав. Чинний власник земельної ділянки Б, як і продавець В, фактично досягнули зловмисної домовленості про заволодіння його земельною ділянкою поза його волею.

Крім того, дії представника та особи, що стала власником земельної ділянки, містять ознаки шахрайських дій, оскільки користуючись довірительними відносинами були вчинені на свою користь, а не на користь довірителя.

Позиція Верховного Суду

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду рішення судів попередніх інстанцій скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено, з огляду на таке.

Як на підставу позову позивач, зокрема посилався на те, що оспорюваний правочин вчинено В (син) та Б (батько) не в його інтересах, а у своїх власних. Покупцем земельної ділянки був Б, який передав земельну ділянку в оренду фермерському господарству В.

Згідно з частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Водночас словосполучення «у своїх інтересах» потрібно розуміти так, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або у інший спосіб на шкоду інтересам довірителя, зокрема на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Отже, якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відповідно до матеріалів справи В та Б, що є повіреними особами позивача, уклали між собою договір купівлі-продажу земельної ділянки, внаслідок чого земельну ділянку відчужено на користь Б. Згідно з відповіддю ГУ Держгеокадастру спірна земельна ділянка об`єднана з іншими земельними ділянками з присвоєнням нового кадастрового номера, власником об’єднаної земельної ділянки є В, а орендарем – Фермерське господарство «Паросток», засновником якого є Б.

Уклавши оскаржуваний договір від імені позивача, В діяв не в інтересах довірителя, а у власних інтересах, оскільки надалі отримав у власність належну позивачу земельну ділянку.

По суті, положення частини третьої статті 238 ЦК України надають право довірителю визнати недійсним вказаний договір незалежно від того, на яких умовах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору. Його укладення не в інтересах довірителя презюмується.

Верховний Суд також зазначив, що у разі укладення представником договору на свою користь довіритель не повинен доводити, що цей правочин вчинено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність дій довірителя.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.