Статус поліцейського сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди, - Верховний Суд

Системний і цільовий способи тлумачення пункту 1 Постанови №168 у його взаємозв’язку з нормами статті 94 Закону про Національну поліцію і приписами Указів Президента про введення воєнного стану в Україні та про загальну мобілізацію дає підстави для висновку, що додаткова винагорода є видом грошового забезпечення поліцейського, яке виплачується йому за період проходження служби під час дії воєнного стану.

Ця винагорода має тимчасовий характер, а її виплата зумовлена виконанням службових обов’язків в обставинах військової агресії російської федерації проти України. Тому статус поліцейського сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2023 року у справі №420/6607/22.

Обставини, які унеможливлюють нарахування й виплати поліцейському зазначеної винагороди, можуть бути різними, проте мають бути пов’язаними із фактичним невиконанням службових обов’язків без поважних причин.

Обставини справи

Так, 18 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу підполковника поліції у справі за її позовом до Одеського державного університету внутрішніх справ. Вона просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати їй додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та обов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату їй окреслену додаткової винагороди.

Підполковник поліції працювала в Одеському державному університеті внутрішніх справ на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності. Наказом університету від 9 березня 2022 року вона була направлена з 10 березня 2022 року в оперативне розпорядження начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області для участі в забезпеченні публічної безпеки і порядку на території міста Одеса та Одеської області на час дії воєнного стану.

Згідно зі списком працівників університету внутрішніх справ, підполковник поліції направлена до відділу поліції. У листі від 23 березня 2022 року начальник Головного управління Національної поліції повідомив ректору університету, що підполковник поліції без поважних причин не приступила до виконання службових обов’язків, на підставі чого порушив клопотання стосовно вжиття відповідних заходів реагування та подальшого інформування керівництва Головного управління.

Позивачка наголошує на тому, що не приступила до виконання службових обов’язків, оскільки не була забезпечена засобами індивідуального захисту та спецзасобами, вогнепальною зброєю з нормами належності.

Наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 11 травня 2022 року №124 о/c, її з 24 березня 2022 року звільнено із займаної посади та направлено в розпорядження Національної поліції України.

Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено. Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення суду першої інстанції; ухвалив нове рішення – про відмову у задоволенні позовних вимог. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги та залишив в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Оцінка Верховного Суду

У цій справі перед Верховним Судом стояло завдання уяснити положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» у контексті їхнього застосування до поліцейського, який без поважних причин не приступив до виконання службових обов’язків і не виконував завдань поліцейської служби, та на цій основі відповісти на питання чи має право позивачка на додаткову винагороду у розмірі: 30 000 грн за період з 24 лютого 2022 року до 23 березня 2022 року.

Системний і цільовий способи тлумачення пункту 1 Постанови №168 у його взаємозв’язку з нормами статті 94 Закону «Про Національну поліцію» і приписами Указів Президента від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» дає підстави для висновку, що додаткова винагорода є видом грошового забезпечення поліцейського, яке виплачується йому за період проходження служби під час дії воєнного стану. Ця винагорода має тимчасовий характер, а її виплата зумовлена виконанням службових обов’язків в обставинах військової агресії. Тому статус поліцейського сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди. Обставини, які унеможливлюють нарахування й виплати поліцейському зазначеної винагороди можуть бути різними, проте мають бути пов’язаними із фактичним невиконанням службових обов’язків без поважних причин.

Застосувавши наведені висновки до указаних обставин справи, Верховний Суд констатував, що оскільки позивачка є поліцейською, яка не приступила до виконання службових обов’язків і була відсутня на службі, то в означений період вона не набула права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168. З огляду на ці обставини й міркування, ВС вважає, що оскаржувана пасивна поведінка відповідача є правомірною.

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно розтлумачив норми пункту 1 Постанови №168 та зробив обґрунтований і правильний по суті висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.