Порядок розрахунку позивачем суми судового збору при пред’явленні різних позовних вимог до декількох відповідачів, - позиція Верховного Суду

У провадженні Верховного Суду перебувала справа за позовом фізичної особи до головних управлінь Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

У цій справі рішенням суду першої інстанції у задоволені позову відмовлено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу позивача залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а саме: до неї додано документ про сплату судового збору у розмірі 1488,60 грн, який є меншим від розміру, встановленого законом, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, у якій скаржник висловлює незгоду з розміром судового збору, визначеного у зазначеній в ухвалі апеляційного адміністративного суду.

У подальшому, апеляційний суд своєю ухвалою повернув апеляційну скаргу позивачу, у зв`язку з неусуненням її недоліків.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, залишив касаційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції – без змін.

Суд виходив з того, що у силу положень статей 132 та 298 КАС України, а також норм Закону України «Про судовий збір», ненадання скаржником документа про сплату судового збору у належному розмірі є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку, така скарга повертається особі, яка її подала.

З оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, в якій скаржник висловив незгоду з розміром судового збору за подання апеляційної скарги у зв`язку із тим, що ним, як він вважає, заявлено одну основну вимогу та декілька похідних, відтак, розрахунок ставки судового збору має здійснюватися з урахуванням того, що позивачем заявлено одну позовну вимогу.

Водночас, як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся з позовом до двох головних управлінь ПФУ про:

(1) визнання протиправними дій ГУ ПФУ № 1 та його зобов`язання зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період здобуття професійно-технічної освіти за встановлений період, у зв`язку із чим призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

(2) визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФУ № 2 щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд першої інстанції, розглянувши вимоги до кожного з відповідачів, відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.

З огляду на те, що у цій справі позивачем пред`явлено позов до двох відповідачів та зазначив вимоги до кожного з них, а судом першої інстанції, на підставі норм чинного законодавства, було надано оцінку обом позовним вимогам, Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підпадають під категорію основної вимоги та похідних від неї.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що кваліфікація позовної вимоги як похідної має безпосереднє значення для урегулювання порядку вирішення двох процедурних питань: розмежування спорів за критерієм предметної юрисдикції; об`єднання та роз`єднання позовних вимог з метою розгляду та вирішення декількох заявлених вимог в одному провадженні.

Таким чином, правильне застосування вказаного критерію дозволяє уникати позивачем помилок при визначенні суду, який відповідатиме поняттю «суд, встановлений законом» і уповноважений розглядати відповідні вимоги, а також об`єднанні вимог, які можуть міститися в одній позовній заяві та, відповідно, бути вирішені одним судом в одному процесі, насамперед, з метою процесуальної економії.

Натомість, щодо вирішення питання правильного розрахунку судового збору, який підлягає сплаті за звернення з позовною заявою, критерії «основна» та «похідна» вимоги не можуть бути застосовані у вищезазначеному контексті.

При визначенні необхідного до сплати розміру судового збору, значення мають у сукупності, зокрема, такі критерії як: правові підстави звернення до суду з позовом, суть заявлених позивачем вимог, їх зміст з урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також кількість суб`єктів, до яких звернуті різні позовні вимоги. 

Постанова Верховного Суду від 6 вересня 2023 року у справі №140/6803/22 (адміністративне провадження № К/990/12929/23).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.