Неможливість прихованого перегляду судового рішення шляхом ініціювання нового позову  про оскарження рішення суб’єкта влади, прийнятого на виконання первісного судового рішення, - позиція ВС

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Держгеонадра на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі за позовом АТ «Укргазвидобування» до Держгеонадра про визнання протиправним та скасування наказу, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Звертаючись до суду з цим позовом, АТ «Укргазвидобування» вказало на існування судового рішення, що набрало законної сили, яким його позов було задоволено частково, зокрема зобов`язано Держгеонадра повторно розглянути заяву позивача про видачу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу, строком дії на 30 років. Позивач вважав, що відповідач, повторно розглядаючи його заяву, не прийняв до уваги висновки, викладені у первісному судовому рішенні та прийняв спірний наказ, яким протиправно відмовив АТ «Укргазвидобування» у надані спеціального дозволу на користування надрами.

Судами попередніх інстанцій відкрито нове провадження в адміністративній справі та за результатом розгляду справи по суті ухвалено рішення про задоволення позову з мотивів того, що відповідач відмовив АТ «Укргазвидобування» у видачі дозволу з підстави, непередбаченої законом.

Верховний Суд не погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, касаційну скаргу Держгеонадра задовольнив частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що за своєю суттю цей спір виник у зв`язку з протиправним, на думку позивача, невиконанням відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили.

При цьому, спір щодо необхідності розгляду заяви позивача про видачу спеціального дозволу на користування надрами на підставі норм законодавства, які діяли на момент подання такої заяви (позиція позивача), вже вирішений не на користь позивача у первісній справі.

З огляду на таке, Суд зробив висновок, що позивач у цій справі обрав неналежний спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду,  оскільки спір (спірні правовідносини) між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

У спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

У цій справі Суд врахував, що відповідно до пункту 1.ІІ Рекомендацій КМРЄ Rec(2003)16 щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у галузі адміністративного права (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law) держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням обов’язкової сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судове рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine).

Окрім того, як зазначено у пункті 5 Рекомендацій КМРЄ Rec(2004)20 щодо судового розгляду адміністративних актів (on judicial review of administrative acts) та пунктах 91-92 Пояснювальної записки до цих Рекомендацій: суд повинен бути наділений необхідними повноваження для забезпечення ефективного виконання рішення суду; виконання судових рішень є важливим аспектом ефективності контролю, а тому необхідно забезпечити виконання відповідними адміністративними органами рішень суду; повинна бути гарантована можливість забезпечення виконання адміністративним органом судового рішення.

Отже, у цій справі Верховний Суд звернув увагу, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або невчинені) на виконання судового рішення, в окремому позовному провадженні не розглядаються.

Постанова Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 640/17504/19 (адміністративне провадження № К/9901/26030/21).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.