Верховний Суд нагадав, що заборона оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР визнана неконституційною

Судовий захист стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, має бути забезпечений під час розгляду цього питання хоча б у двох судових інстанціях. Про відповідну позицію Рішення КСУ нагадав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові по справі №373/18/23.

Обставини справи

Ухвалою слідчого судді першої інстанції від 5 січня 2023 року скаргу на бездіяльність керівника відділу окружної прокуратури та прокурора відділу окружної прокуратури залишено без задоволення. Апеляційний суд 13 січня 2023 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката на ухвалу слідчого судді.

У касаційній скарзі адвокат просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає висновки апеляційного суду про те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, безпідставними та такими, що не відповідають Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 у справі № 3-180/2018, згідно якого положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано неконституційними.

Обґрунтовуючи касаційні доводи також посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 та від 24 квітня 2019 року у справі №818/15/18.

Позиція Верховного Суду

Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність керівника відділу прокуратури та прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кваліфікацією дій за ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, суд апеляційної інстанції послався на те, що адвокат подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

Однак, з таким висновком судді апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду не може погодитись.

Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК встановлено, що на досудовому провадженні, серед іншого, може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 та від 24 квітня 2019 року у справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 214 КПК слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. Виходячи зі змісту ст. 214 КПК, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.

Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до ЄРДР. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40, ч. 4 ст. 40-1 КПК України прокурор, слідчий та дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

При цьому, нормами кримінального процесуального законодавства передбачено, які саме діяння є правопорушеннями (злочинами), в чому полягає об`єктивна та суб`єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше.

Разом з цим, передбачено необхідність попередньої оцінки слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.

У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об`єктивні дані, що свідчать про ознаки певного кримінального правопорушення, то є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення, і тільки такі заяви і повідомлення повинні вноситись до ЄРДР за відповідною правовою кваліфікацією. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов`язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов`язання сторони кримінального провадження, якою є прокурор, слідчий чи дізнавач вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймаються уповноваженою особою самостійно.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, 17 червня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 4-р(ІІ)/2020, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.

Зі змісту вказаного рішення Конституційного Суду України вбачається, що воно ухвалене з метою забезпечення конституційного права на судовий захист особи, яка звертається до уповноважених державних органів із заявою, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, Конституційний Суд України зазначив про те, що судовий захист стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, має бути забезпечений під час розгляду цього питання хоча б у двох судових інстанціях.

Відповідно ж до висновку щодо застосування норм права, який міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15  лютого 2021 року у справі № 133/3337/19, оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК, тобто з 17 червня 2020 року. Якщо така ухвала слідчого судді постановлена до 17 червня 2020 року, і на час ухвалення Рішення КСУ від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК строк апеляційного оскарження певною особою ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то в такої особи виникає право апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді.

З огляду на зазначене, доводи адвоката про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження заслуговують на увагу. Ухвала слідчого судді підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у зв`язку з чим рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження є помилковим, зазначив Верховний Суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.