Цивільних дружин загиблих військових, які намагаються встановити факт проживання однією сім’єю, відіслали судитися до адмінсудів – але адмінсуди вважають, що це не їх юрисдикція

В судовій практиці назріває велика проблема стосовно юрисдикції справ про встановлення факту проживання однією сім’ю із загиблим військовослужбовцем.

Так, 22 березня 2023 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові по справі №290/289/22-ц зробив висновок, що вимоги жінки про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з чоловіком, який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії рф, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Як зазначив ВС, вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням.

Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Історія справи, яку розглядав КЦС ВС

У квітні 2022 року цивільна дружина військовослужбовця звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина і Міністерство оборони.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з березня 2018 року перебувала у фактичних шлюбних стосунках та проживала однією сім`єю із чоловіком. Після військового нападу рф та оголошення військового стану чоловік був призваний на військову службу.

Чоловік загинув 1 квітня 2022 року під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії рф.

Оскільки вона має право на отримання одноразової соціальної допомоги у зв`язку зі смертю свого чоловіка, просила встановити факт її проживання разом із чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з березня 2018 року до дня його загибелі.

Рішенням Романівського райсуду Житомирської області від 22 червня 2022 року заяву жінки задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 29 липня 2020 року. Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Однак у грудні 2022 року Міністерство оборони подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило відмовити жінці у задоволенні заяви або залишити заяву без розгляду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.                        

Верховний Суд вказав, що між заявницею та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням.

Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Міноборони підлягає частковому задоволенню, а попередні судові рішення – скасуванню із закриттям провадження у справі. Жінці Верховний Суд роз’яснив її право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Подальша доля цього спору поки невідома.

Адмінсуди відмовляють у відкритті провадження, незважаючи на постанову КЦС ВС

Однак надалі питань у фактичних членів сімей військовослужбовців менше не стало.

Так, судячи з Реєстру судових рішень, після рішення КЦС ВС адміністративні суди першої інстанції відмовляють у відкритті проваджень у подібних справах.

Зокрема, у справі 400/6754/23 позивач звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю. Звернення з таким позовом саме до адміністративного суду позивач обґрунтовує висновками Верховного Суду, які викладені в постанові від 22.03.2023 р. по згаданій вище справі № 290/289/22-ц.

Однак, як вказав Миколаївський окружний адміністративний суд в ухвалі від 12 червня 2023 року, «рішення Верховного Суду по справі № 290/289/22-ц, яким фактично внесено зміни до предметної юрисдикції адміністративних судів, не може підмінити собою норми процесуального закону».

«В частині юрисдикції в першу чергу адміністративний суд має керуватися саме нормами процесуального Закону нормами КАС України.

Справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку окремого провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Розгляд справ окремого провадження має свої особливості, які не властиві та не притаманні адміністративному судочинству.

Частиною 2 ст. 245 КАС України визначено перелік рішень, які може прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед такого переліку відсутнє.

Обставини та позовні вимоги у справах № 400/6754/23 і № 290/289/22-ц не є тотожними. Зразкова справа у подібних правовідносинах відсутня, як і рішення Великої Палати Верховного Суду з приводу юрисдикції подібних спорів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що даний спір має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства», - вказав суд, відмовляючи у відкритті провадження.

Аналогічного висновку дійшов Чернівецький окружний адміністративний суд в ухвалі від 28 червня 2023 року по справі №600/4354/23-а.

«Оскільки рішення Великої Палати Верховного Суду з приводу розмежування предметної юрисдикції з даного питання відсутнє, а адміністративний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які юридичні факти, тим більше за правилами окремого провадження, визначеними ЦПК, то такий адміністративний суд не є судом, що встановлений законом щодо розгляду такої категорії справ», - зазначив Чернівецький ОАС.

Фактично те ж саме зазначив і Дніпропетровський окружний адміністративний суд в ухвалі про відмову у відкритті провадження від 13 липня 2023 року по справі №160/16227/23.

«Необхідно зазначити, що рішення Верховного Суду по справі № 290/289/22-ц, яким фактично внесено зміни до предметної юрисдикції адміністративних судів, не може підмінити собою норми процесуального закону. В частині юрисдикції в першу чергу адміністративний суд має керуватися саме нормами процесуального Закону нормами КАС України.

Справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку окремого провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Розгляд справ окремого провадження має свої особливості, які не властиві та не притаманні адміністративному судочинству.

Частиною 2 ст. 245 КАС України визначено перелік рішень, які може прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед такого переліку відсутнє.

Обставини та позовні вимоги у справах №160/16227/23 та №290/289/22-ц не є тотожними. Зразкова справа у подібних правовідносинах відсутня, як і рішення Великої Палати Верховного Суду з приводу юрисдикції подібних спорів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що даний спір має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

Оскільки рішення Великої Палати Верховного Суду з приводу розмежування предметної юрисдикції з даного питання відсутнє, а адміністративний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які юридичні факти, тим більше за правилами окремого провадження, визначеними ЦПК України, то такий адміністративний суд не є судом, що встановлений законом щодо розгляду такої категорії справ.

Суд наголошує, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позову йдуть в розріз із положеннями ст. 19 КАС України, якою визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) будь-які юридичні факти.

З аналізу рішення Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц видно, що вона підлягає розгляду адміністративним судом лише у разі, коли встановлення відповідного факту поєднано з вирішенням публічно-правового спору.

Натомість, як встановлено судом, жодних позовних вимог до Міністерства оборони України позивачем не заявлено», - зазначив суд, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі №160/16227/23 за адміністративним позовом, де відповідачем зазначено, серед інших, й Міністерство оборони про встановлення факту, що має юридичне значення.

Вочевидь, таких справ з часом менше не стане. Отже, Верховному Суду у майбутньому доведеться поставити крапку в цьому питанні.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.