Верховна Рада збирається змінити закон про національні меншини, щоб привести його у відповідність до висновку Венеційської комісії

У Верховній Раді збираються поправити закон про національні меншини з тим, щоб виконати вимогу Єврокомісії та врахувати зауваження Венеційської комісії. Для цього перший віце-спікер Олександр Корнієнко разом із колегами зареєстрували 13 серпня законопроект 9610 про внесення змін до Закону «Про національні меншини (спільноти) України» щодо деяких питань реалізації прав і свобод осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України.

Нагадаємо, одна із семи вимог від Єврокомісії, яка може вплинути на початок переговорів про вступ України до ЄС звучить так: «Завершити реформу правової бази для національних меншин, яка в даний час готується відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії, та прийняти негайні та ефективні механізми реалізації».

Україна 13 грудня 2022 року ухвалила закон про національні меншини. Однак він зовсім не сподобався Венеційській комісії, яка на пленарній сесії 9-10 червня рекомендувала переглянути його. Нардеп Володимир В’ятрович назвав висновок ВК «упередженим і місцями неадекватним». «Комісія і раніше відзначалася не дуже адекватними висновками на закони різних держав, що стосуються мови чи національних меншин, але тепер перевершила саму себе. І дуже шкода, що українській владі не вдалося переконати комісію відмовитися від хоча б найбільш абсурдних висновків і порад», зазначив він.

«Наприклад Венеційська комісія вважає, що права дублювати вивіски мовами національних меншин – недостатньо. Бо, мовляв, дорого робити по кілька вивісок, тож може варто зекономити на вивісках українською. Для будь-кого (крім членів Венеційської комісії) очевидно, що якщо поруч висять, наприклад, вивіски угорською і українською мовами, то вивіска українською ніяк не порушує прав угорської меншини. А поради дозволити вивіски без україномовного варіанту взагалі жодного стосунку до захисту меншин не мають і є закликом до дискримінації українців у власній державі.

Або ж, якщо культурно-мистецький захід проводиться мовою меншини, глядачі мають право заздалегідь (за 48 годин) вимагати, щоб слова конферансьє (навіть не весь захід!) перекладався українською. Де тут порушення прав меншин? Але на думку комісії конферансьє буде дуже важко повторювати свої оголошення українською.

Але найобурливіше, що комісія, вочевидь, не знайшовши серйозних зачіпок власне в законі про меншини, вирішила заодно пороздавати рекомендації на тему законів про державну мову, про освіту й про медіа, про що її взагалі ніхто не просив. Штучно протиставляючи захист державної мови правам меншин, Венеційська комісія рекомендує скасувати важливі норми, які захищають українську мову.

Наприклад, вимоги закону про медіа, що українською мовою має бути 90% програм на загальноукраїнських і 80% на регіональних каналах. Або вимогу закону про мову, що 50% асортименту книжок у книгарнях має бути українською», зазначив В’ятрович.

В свою чергу, віцепрем’єр-міністерка з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина, коментуючи висновок «Венеційки», вказала, що Київ неодноразово пояснював фахівцям Ради Європи свій підхід, але, «на жаль, наші коментарі почуті не були».

Водночас вона згадала, що інші закони, які отримали схвалення ЄС – а саме законодавство про медіа та рекламу – вже передбачають кроки з протидії російській пропаганді в аналогічний спосіб, що й законодавство про нацменшини.

«Очевидно, що ті рішення, які стосуються членства України в ЄС – вони завжди ухвалюються політиками. Це політичні рішення. І, очевидно, жоден із лідерів вільної Європи не буде наполягати на тому, щоб ми приділяли увагу саме російській мові», – зауважила Стефанішина.

«Понад те, я хочу звернути увагу на те, що такого поняття, як «російська національна меншина» в цілому не існує в Україні, тому що це не було предметом інтересу самої рф ані в Україні, ані в інших країнах пострадянського табору», – додала вона.

Стефанішина підкреслила, що позиція України щодо «російської меншини» підтримується іншими лідерами, і Київ вважає, що проблемні питання, які не мають політичного характеру, «можуть бути зреалізовані через ухвалення урядових і парламентських рішень».

Отже, що пропонує змінити у законі про національні меншини Олександр Корнієнко та колеги?

Один з моментів стосується того, що вводиться певна теоретична умова, за якою колись російська мова може бути не повністю обмежена у публічному просторі. А саме, якщо парламент ухвалить рішення про скасування статусу рф як держави-агресора або держави-окупанта, і потім мине 5 років з часу цього скасування, то деякі норми закону про нацменшини зможуть працювати і стосовно російської.

Так, у Прикінцевих та перехідних положеннях встановлюється, що окремі положення статті 10 (Право на використання мови національної меншини (спільноти) не застосовуються до державної (офіційної) мови держави, визнаної Верховною Радою державою-агресором або державою-окупантом, з моменту відповідного визнання Верховною Радою та протягом 5 років з дня прийняття Верховною Радою рішення про скасування такого статусу.

А саме, йдеться про незастосування протягом вказаного періоду:

• частини 2 ст. 10, яка встановлює відповідно до редакції законопроекту, що публічні заходи (збори, конференції, мітинги, виставки, навчальні курси, семінари, тренінги, дискусії, форуми, інші публічні заходи), організовані для осіб, які належать до національних меншин (спільнот), можуть проводитися мовами відповідних національних меншин (спільнот);
• ч. 3 ст. 10, яка встановлює відповідно до редакції законопроекту, що культурно-мистецький, розважальний або видовищний захід, що організовується та проводиться особами, які належать до національної меншини (спільноти), може проводитися мовою відповідної національної меншини (спільноти). Супровід (конферанс) до такого заходу може здійснюватися мовою відповідної національної меншини (спільноти). Організатор за запитом відвідувачів (глядачів) такого заходу забезпечує синхронний або послідовний переклад супроводу (конферансу) державною мовою, якщо такий запит надійшов не пізніше ніж за 72 години до початку проведення заходу. А також, що супроводом (конферансом) для цілей цього Закону вважається виступ, пов’язаний із веденням програми культурно-мистецького, розважального та видовищного заходу, зокрема оголошенням та коментуванням складових такого заходу;
• ч. 11 ст. 10 у редакції законопроекту про те, що у населених пунктах, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот), або в яких такі особи складають значну частину населення, допускається поширення внутрішньої та зовнішньої реклами, а також реклами у відповідних аудіальних та аудіовізуальних медіа місцевої категорії, виконаної державною мовою та дубльованих мовами відповідних національних меншин (спільнот). При цьому текст дублювання мовою національної меншини (спільноти) не повинен бути більшим за обсягом та шрифтом, ніж текст державною мовою. Вимоги щодо розміру шрифту не є обов’язковими при написанні найменувань товарів, охоронюваних законом торговельних марок (знаків для товарів і послуг) та комерційних найменувань. Об’єкти права інтелектуальної власності рекламуються з урахуванням вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону «Про рекламу».

Що ще пропонує законопроект

Також автори пропонують встановити, що на період воєнного стану на території та 6 місяців після його припинення (скасування) тимчасовому обмеженню в реалізації та захисті підлягають права національних меншин (спільнот), визначені статтею 7 у частині права на мирні зібрання, статтями 14, 18, 19 та частиною третьою статті 20 цього Закону, які ідентифікують свою приналежність за етнічним походженням із державою, що визнана в Україні та/або міжнародними організаціями державою-терористом (державою-агресором), яка вчиняє акти агресії проти України.

Пропонується додати до закону, що «держава з урахуванням конкретного становища осіб, які належать до національних меншин (спільнот), вживає заходів з метою досягнення у сферах економічного, соціального, політичного та культурного життя повної та справжньої рівності між особами, які належать до національних меншин (спільнот), та особами, які належать до більшості населення».

Також уточнюється, що права і свободи осіб, які належать до національних меншин (спільнот), можуть бути обмежені відповідно до закону в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке обмеження є необхідним в демократичному суспільстві (зараз це положення звучить так: «Права і свободи осіб, які належать до національних меншин (спільнот), можуть бути обмежені відповідно до закону, якщо таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві»).

По-третє, уточнюється, що публічні заходи (збори, конференції, мітинги, виставки, навчальні курси, семінари, тренінги, дискусії, форуми, інші публічні заходи), організовані для осіб, які належать до національних меншин (спільнот), можуть проводитися мовами відповідних національних меншин (спільнот) (зараз відповідно: «Публічні заходи, що організовуються та проводяться особами, які належать до національних меншин (спільнот) (збори, конференції, мітинги, виставки, навчальні курси, семінари, тренінги, дискусії, форуми, інші публічні заходи), можуть проводитися мовами відповідних національних меншин (спільнот)»).

Крім того, пропонується на видавничу продукцію, видану мовами національних меншин (спільнот) за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, не поширювати вимогу абзацу першого частини четвертої статті 26 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». На діяльність спеціалізованих книгарень, утворених для реалізації прав національних меншин (спільнот), не поширюються вимоги абзацу першого частини п’ятої статті 26 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Вводиться нова норма про те, що спеціалізована книгарня, утворена для реалізації прав національних меншин (спільнот) — спеціалізований магазин для торгівлі видавничою продукцією, друкованими медіа, що створений для задоволення потреб та інтересів осіб, які належать до національних меншин (спільнот), пов’язаних із культурою, мовою, історією та іншими інтересами відповідної національної меншини (спільноти). Порядок утворення та функціонування спеціалізованих книгарень, утворених для реалізації прав національних меншин (спільнот), визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в інформаційній та видавничій сфері.

Також депутати уточнюють, що на прохання особи, яка належить до національної меншини (спільноти), для надання їй екстреної допомоги, її догляду в будинку-інтернаті для громадян похилого віку, допомоги та захисту, у разі якщо така особа постраждала від домашнього насилля, може бути використана мова відповідної національної меншини (спільноти), якщо вона є зрозумілою для сторін.

Крім того, визначено, що особливості використання мов національних меншин (спільнот), зокрема, але не виключно, при наданні будь-якої топографічної інформації, комунікації з органами влади у населених пунктах, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот), або в яких такі особи складають значну частину населення, на прохання таких осіб і якщо таке прохання відповідає реальним потребам, визначаються методологією, яку затверджує Кабінет Міністрів України.

Методологія повинна забезпечувати можливість:

1) використання особами, які належать до національних меншин (спільнот), поряд із державною мовою, мови відповідної національної меншини (спільноти) у взаємовідносинах з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, які здійснюють свою діяльність у населених пунктах, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот), або в яких такі особи складають значну частину населення;

2) використання місцевими органами виконавчої влади органами та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, які здійснюють свою діяльність у населених пунктах, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот), або в яких такі особи складають значну частину населення, за рішенням такого органу, поряд із державною мовою, мови відповідної національної меншини (спільноти) у взаємовідносинах з особами, які належать до національних меншин (спільнот).

3) вжиття інших заходів, що виключно базуються на основних положеннях Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

Порядок визначення переліку та перелік населених пунктів, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот), або в яких такі особи складають значну частину населення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У статті 11 закону (Право на освіту) визначається, що держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними), здобувачів повної загальної середньої освіти, які належать до національних меншин (спільнот), у порядку, встановленому Урядом.

Приватні заклади освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб, зокрема засновані національними культурними товариствами та представниками національних меншин (спільнот), мають право вільного вибору мови освітнього процесу (крім закладів освіти, що отримують публічні кошти) та зобов’язані забезпечити опанування учнями державної мови відповідно до державних стандартів.

У статті 19 (Центр національних меншин (спільнот) встановлюється, що у населених пунктах, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот), або в яких такі особи складають значну частину населення, за ініціативою громадських об’єднань національних меншин (спільнот) сільські, селищні, міські ради можуть утворювати Центр національних меншин (спільнот) відповідної територіальної громади.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.