Велика Палата Верховного Суду зобов’язала ВРП вжити заходи щодо можливості поновлення екс-судді військового суду на посаді

Ситуація, за якої Вища рада правосуддя відмовила у звільненні позивача з посади судді, але надалі самостійно чи за його зверненням не вжила заходів для того, щоби він міг реалізувати статус судді, не сприяє незалежності суддів та авторитету правосуддя. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2023 року по справі №9901/388/21 за позовом колишнього судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону Андрія Куликова.

Як писала «Судово-юридична газета», Андрію Куликову, звільненому за порушення присяги Верховною Радою ще у травні 2008 року, у січні 2017 року вдалося виграти справу у ЄСПЛ («Куликов та інші проти України»).

Касаційний адміністративний суд у складі ВС 18 липня 2019 року скасував рішення Вищої ради юстиції, відповідну постанову Верховної Ради про звільнення і передав справу екс-судді на повторний розгляд тепер уже Вищій раді правосуддя. Водночас Суд відмовився зобов'язати ВРП поновити Андрія Куликова на посаді судді.

Історія справи

Отже, позивач – Андрій Куликов – працював суддею військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону, допоки парламент у 2008 році не звільнив його з цієї посади.

У 2020 році набрало чинності судове рішення Верховного Суду про скасування відповідного акта парламенту, а у 2021 році ВРП відмовила у звільненні позивача із зазначеної посади.

Тому він вважає, що продовжує бути суддею. Але з 2010 року військових судів немає. Через це позивач неодноразово звертався до різних органів державної влади та їхніх посадових осіб, щоб ті вжили заходи, спрямовані на відновлення його на посаді судді у штаті певного існуючого суду, та захистили позивача.

Вважаючи, що адресати трьох звернень мали вжити, але не вжили ті заходи реагування, які позивач очікував, він звернувся до адміністративного суду з позовом до Президента України, ВР України та ВРП. Просив: визнати неправомірною бездіяльність усіх відповідачів, які неналежно розглянули та не надали відповіді на заяву про вжиття заходів для відновлення його права на державний захист від вчинених щодо нього злочинів і запит на інформацію, зобов`язати розглянути зазначені заяву та запит і надати обґрунтовані відповіді; визнати неправомірною бездіяльність Президента України, який не розглянув заяву про відновлення позивача на посаді судді, зобов`язати розглянути цю заяву та надати обґрунтовану відповідь; зобов`язати ВРП і Президента України вжити заходи щодо поновлення позивача на посаді судді.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Вважав, що відповідачі надали відповіді на звернення позивача. Зауважив, що ВР України не може бути відповідачем за вимогою, яка стосується заяви про вжиття заходів для відновлення права позивача на державний захист від вчинених щодо нього злочинів, оскільки цю заяву позивач адресував Голові ВР України, а не ВР України.

Також суд вказав, що не може втрутитись у діяльність ВРП і Президента України за вимогою про вжиття заходів щодо поновлення позивача на посаді судді. Позивач із цим рішенням не погодився. Подав апеляційну скаргу. Наголосив, що відповідачі обмежилися формальними відписками, які не стосуються суті звернень, а рішення суду першої інстанції ґрунтується виключно на поясненнях представників відповідачів.

Велика Палата Верховного Суду мала перевірити, чи надали відповідачі належні відповіді на звернення позивача та чи правильними є висновки суду першої інстанції щодо позовних вимог. Вирішила, що апеляційну скаргу треба задовольнити частково.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо вимог зобов`язати Президента України та ВРП вжити заходи для поновлення позивача на посаді судді

Суд першої інстанції зазначив, що лише ВРП може поновити суддю на посаді, а суд не може втрутитися у порядок і процедуру, встановлені законом, зокрема будь-яким чином вплинути на прийняття рішень ВРП. Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що Президент України не має обов`язку вживати заходи для поновлення позивача на посаді. Тому зазначена вимога до цього відповідача є безпідставною.

Однак якщо за висновком суду першої інстанції лише ВРП може поновити суддю на посаді (пункт 91 рішення цього суду), то і повноваження щодо вжиття відповідних заходів, спрямованих на таке поновлення, належить саме ВРП.

Голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ (пункт 4 частини першої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

15 червня 2021 року ВРП ухвалила рішення про відмову у звільненні позивача з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону, а 15 липня того ж року ухвалила рішення про залишення без розгляду заяви позивача про поновлення його на посаді судді цього суду.

Оскільки військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону вже не існує, його голова не може видати наказ, згідно з яким позивач міг би відновити роботу у штаті відповідного суду. Велика Палата Верховного Суду вважає, що ситуація, за якої ВРП відмовила у звільненні позивача з посади судді, але надалі самостійно чи за його зверненням не вжила заходів для того, щоби він міг реалізувати статус судді, не сприяє незалежності суддів та авторитету правосуддя.

ВРП вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів (пункт 9 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

ВРП з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя: ухвалює та оприлюднює публічні заяви і звернення (пункт 4 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII); звертається до суб`єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (пункт 5 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII); вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (пункт 8 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII).

ВРП співпрацює з Радою суддів України, Громадською радою доброчесності, громадськими об`єднаннями, відповідними органами інших держав, міжнародними організаціями та їхніми органами щодо розроблення та впровадження заходів забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (частина четверта статті 73 Закону № 1798-VIII).

З огляду на вказані повноваження ВРП, беручи до уваги її рішення від 15 червня 2021 року № 1341/0/15-21 про відмову у звільненні позивача з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону, а також відповідні доводи позивача, Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовну вимогу зобов`язати ВРП вжити заходи щодо поновлення позивача на посаді судді слід задовольнити частково, а саме зобов`язати ВРП у межах визначених Законом № 1798-VIII повноважень щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вжити заходи, спрямовані на вирішення питання щодо можливості поновлення позивача на посаді судді.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

• апеляційну скаргу слід задовольнити частково: змінити рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності ВР України стосовно неналежного розгляду та ненадання відповіді на заяву позивача від 27 серпня 2021 року, зобов`язання розглянути цю заяву та надати обґрунтовану відповідь, виклавши мотивувальну частину рішення суду у редакції цієї постанови;
• скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про зобов`язання ВРП вжити заходи щодо поновлення позивача на посаді судді й ухвалити у цій частині нове рішення - про часткове задоволення позову, а саме зобов`язати ВРП у межах повноважень щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вжити заходи, спрямовані на вирішення питання щодо можливості поновлення позивача на посаді судді; в інших частинах рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.