Питання придатності до військової служби є повноваженнями ВЛК, і суд не вправі перебирати на себе її повноваження, - позиція суду

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби у мирний час.

На цьому наголосив Шостий апеляційний адміністративний суд у справі №620/7989/22, постанова від 22 березня 2023 року.

Зазначимо, що, як раніше писала «Судово-юридична газета», в іншій справі 320/11377/22 ШААС, скасовуючи рішення військово-лікарської комісії, наголосив, що медичний огляд військовослужбовця повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров`я особи.

Історія справи

Чоловік звернувся до суду з позовною заявою до Гарнізонної військово-лікарської комісії в особі військової частини про:

• визнання протиправним та скасування рішення Гарнізонної військово-лікарської комісії, яке оформлене довідкою від 27.10.2022 № 1522, яким позивача 1982 року народження визнано придатним до військової служби;
• зобов`язання  відповідача повторно провести медичний огляд та прийняти рішення про обмежену придатність до військової служби з урахуванням висновків суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу. Апелянт зазначив, що висновок ВЛК суперечить інформації про стан його здоров`я; у довідці відсутні дані щодо огляду його хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом та лікарями інших спеціальностей.

Апелянт вважає, що відповідачем протиправно не враховано рішення ВЛК ВЧА3306 від 22.09.2018, яким його визнано обмежено придатним до військової служби. Позивач вважає, що розглядаючи по суті спір суд повинен був перевірити законність висновку ВЛК в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Колегія суддів ШААС дійшла наступних висновків.          

Як убачається з матеріалів справи, 22.09.2018 року військово-лікарською комісією військової частини на  підставі статей 23-Б, 4-В, графи ІІІ розладу позивача визнано обмежено придатним до військової служби через наявність захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

10.08.2022 позивача мобілізовано до лав Збройний Сил України. Відповідно до копії  посвідчення офіцера є офіцером з військовим званням - капітан та призначений командиром стрілецького взводу стрілецького б-ну в/ч.

18.10.2022  позивач був госпіталізований до неврологічного відділення в/ч, де при лікуванні був поставлений діагноз: хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт з незначним порушенням функції, фаза ремісії (G54.4). Міжхребцевий остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, кила міжхребцевого диску L3-L4, протрузії міжхребцевих дисків  L4-L5,  L5-S1 без порушення функції. Хронічних вірусний гепатит «В» з незначним порушенням функції печінки (копія виписного епікризу від 27.10.2022.

27.10.2022 госпітальною ВЛК в/ч було проведено медичний огляд позивача.

Результати огляду оформлені довідкою від 27.10.2022 №1522, у якій зазначено, що позивач придатний до військової служби на підставі статей 23-Б, 4-В, графи ІІІ розладу хвороб, графи ТДВ.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідача позивача звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із правомірності рішення Гарнізонної військово-лікарської комісії.

Висновок апеляційного адмінсуду

Надаючи правову оцінку твердженням позивача про невідповідність висновків відповідача, вказаних у довідці гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини 27.10.2022 № 1522, відповідно до якої позивача 1982 року народження визнано придатним до військової служби, колегія суддів зазначає, що  Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби у мирний час.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не вказано, а судом апеляційної інстанції не встановлено допущення відповідачем порушень процедури ухвалення спірної довідки від 27.10.2022.

Пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.

Згідно п. 2.3 розділу І Положення № 402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

В даному випадку у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач скористався правом оскарження довідки від 27.10.2022 № 1522 до ВЛК регіону або Центральної медичної (військово-лікарської) комісії МВС України.

Доводи позивача про те, що відповідачем протиправно  не враховано рішення ВЛК від 22.09.2018, яким його визнано обмежено придатним до військової служби, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки відповідно до п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 сплинув шестимісячний термін після ухвалення рішення військово-лікарської комісії військової частини від 22.09.2018.

Крім того колегія суддів зазначає, що фактично відомості наведені у рішенні ВЛК від 22.09.2018  підтверджують наявність захворювань у позивача станом на 2018 рік. Повторний огляд ВЛК було проведено більш ніж через чотири роки.

Відповідач правильно звернув увагу на те, що стан людини не є сталим  та постійно змінюється.

У виписному епікризі із медичної карти зазначено, що позивач хворіє з 2013 року. У 2018 році пройшов ВЛК та згідно ст23-б признаний «Обмежено придатним до військової служби». 10.08.2022 мобілізований до лав ЗСУ. 18.10.2022 госпіталізований до неврологічного відділення.

У оскаржуваній довідці ВЛК  також зазначено, що захворювання позивача пов`язані з проходженням військової служби (підстава: Свідоцтво про хворобу №1643 від 22.09.2018).

Вказані обставини спростовують доводи позивача про те, що відповідачем не було враховано рішення ВЛК від 22.09.2018, яким його визнано обмежено придатним до військової служби.

Фактично відповідачем враховано попереднє рішення ВЛК, проте з урахуванням стану здоров`я позивача станом на час проведення нового огляду, прийнято нове рішення про придатність останнього до військової служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення судового рішення у даній справі судом не встановлено, а позивачем не доведено протиправності рішення Гарнізонної військово-лікарської комісії.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу чоловіка залишив без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року без змін.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.