Низку статей Кримінального кодексу виключать з переліку тих, за якими провадження відбувається у формі приватного обвинувачення. Зокрема йдеться про домашнє насильство, примушування до шлюбу, зґвалтування без обтяжуючих обставин, сексуальне насильство і примушування до вступу в статевий зв’язок.
Відповідний законопроект 9093 про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу щодо укладення угоди про примирення та кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) 13 березня зареєстровано у Верховній Раді.
Як відомо, 20 червня 2022 року Україною було ратифіковано Стамбульську конвенцію.
Серед іншого, згідно зі статтею 55 Конвенції Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити, щоб розслідування або кримінальне переслідування правопорушень, установлених відповідно до ст.ст. 35, 36, 37, 38 та 39 Конвенції (фізичне насильство; сексуальне насильство, у тому числі зґвалтування; примусовий шлюб тощо), не залежали цілком від повідомлення або скарги, поданої постраждалою особою, і щоб провадження могло продовжуватися навіть, якщо постраждала особа відкликає свою заяву або скаргу.
Частково відповідне положення Конвенції було відображено у КПК в межах положень Закону №2227-VIII прийнятого 6.12.2017 (зі змінами внесеними законом №720-IX від 17.06.2020), а саме було прийнято зміни до п.7 ч.1 ст.284 КПК України, за якими кримінальне провадження щодо правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, не закривається в разі, якщо потерпілий, а у передбачених випадках його представник, відмовилися від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Це відповідає другій частині положення ст.55 Конвенції яка вимагає, щоб провадження в таких категоріях справ могло продовжуватися навіть, якщо постраждала особа відкликає свою заяву або скаргу.
Однак, залишається не імплементованою та частина статті ст. 55 Конвенції, яка вимагає, щоб провадження в таких категоріях справ не залежали від повідомлення або скарги постраждалої особи, а також положення щодо продовження провадження в інших справах, які належать до перелічених Конвенцією, але не є пов’язаними з домашнім насильством.
Крім цього, відповідно до статті 48 Конвенції, Україна також взяла на себе обов'язок вживати необхідних законодавчих або інших заходів для заборони на обов’язкові альтернативні процеси з вирішення спорів, у тому числі посередництво та примирення щодо всіх форм насильства, які підпадають під сферу застосування Конвенції.
Чинним наразі положенням передбачається запобіжник, що угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.
Однак, необхідним є застосування такого ж запобіжника в справах щодо інших правопорушень, які підпадають під сферу застосування Конвенції, а саме щодо кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також кримінальних правопорушень щодо примушування до аборту та/або стерилізації і щодо примушування до шлюбу.
Законопроєктом передбачено внесення змін до статтей 469 та 477 Кримінального процесуального кодексу України, якими:
ст. 126-1 (домашнє насильство);
ч. 2, 4 та 5 ст. 134 (стосуються примушування до аборту та стерилізації);
ст. 151-2 (примушування до шлюбу);
ч.1 ст. 152 (зґвалтування без обтяжуючих обставин);
ч.1 ст. 153 (сексуальне насильство);
ст. 154 (примушування до вступу в статевий зв’язок).
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.