В Україні може з’явитися альтернатива шлюбу – реєстровані партнерства. 13 березня у Верховній Раді зареєстрували відповідний законопроект 9103.
Як раніше анонсувала народний депутат Інна Совсун, реєстровані партнерства — це новий інститут для тих, хто не може чи не хоче брати шлюб. Ним можуть скористатися військові та цивільні, одностатеві та різностатеві пари.
«У разі підтримки Верховною Радою, законопроект нарешті допоможе парам визначити взаємні права та обов'язки, питання володіння майном, спадку, соціального захисту, прав у разі смерті чи зникнення партнера чи партнерки. Нічого екстраординарного. Все те, що завжди, за замовчуванням, було доступно різностатевим парам в Україні», – пояснює нардеп.
За її словами, до реєстрації законопроекту спонукало передусім те, що ЛГБТ-військові, що зараз боронять Україну на фронті, і їхні партнери, не мають елементарних можливостей, які мають різностатеві пари – відвідати в лікарні, організувати похорон тощо.
Співавторами проекту Закону про інститут реєстрованих партнерств виступають також депутати від «Слуги народу» - Микита Потураєв, Олександр Мережко, Олена Шуляк та інші.
Відповідно до законопроєкту реєстрованим партнерством є зареєстрований у визначеному порядку добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб, однієї чи різної статі, в основі якого лежить взаємоповага, взаєморозуміння, взаємопідтримка, взаємні права та обов'язки, що корелює з визначенням сім'ї, відповідно до норм Сімейного кодексу України.
При цьому в законопроєкті уточнюється, що реєстроване партнерство не є шлюбом, а також те, що проживання осіб однією сім'єю не є реєстрованим партнерством, якщо відповідний союз не зареєстровано.
Після державної реєстрації, партнери набувають статусу близьких родичів, а саме члена сім’ї першого ступеня споріднення одне щодо одного, незалежно від того, чи проживають вони фактично разом та чи ведуть спільно домашнє господарство.
Реєстрація партнерства проводиться після 10 днів з дня подання відповідної заяви, а розірвання - можливе як за спільною заявою, так і за волевиявленням однієї зі сторін (судом в порядку окремого провадження, при цьому заходів для примирення чи встановлення причин розірвання не проводиться).
Проєктом також передбачені положення щодо можливості реєстрації партнерства за відсутності однієї осіб або поза межами органу реєстрації актів цивільного стану (до прикладу, коли особа є військовослужбовцем).
Законопроєкт також містить положення щодо договору реєстрованого партнерства та вимог щодо його укладення. Якщо в такому договорі не передбачене інше, то на майно, набуте реєстрованими партнерами за час перебування в партнерстві, поширюється режим спільної сумісної власності.
Проєктом передбачені положення для соціального захисту партнерів, вирішено питання у разі зникнення безвісти, чи смерті іншого з партнерів (в тому числі питання спадкування). Відповідні положення про конкретні права реєстрованих партнерів передбачені і у відповідних прикінцевих положеннях законопроєкту, що вносять зміни до більш ніж 40 законодавчих актів. Закон не регулює питання батьківства реєстрованих партнерів.
«В Україні ухвалення законопроєкту про партнерства мало відбутися ще у 2017 році. Адже в рамках євроінтеграційних процесів, уряд України зобов'язався до ІІ кварталу 2017 року розробити законопроєкт про легалізацію зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар.
Це було передбачено і Національною стратегією у сфері прав людини на період до 2020 року та зафіксовано у Розпорядженні уряду №1393-р від 23 листопада 2015 року.
Але законопроєкт так і не ухвалили у визначені терміни, тому обов'язок його розглянути перенесли до нової Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої 24 березня 2021 року. З метою реалізації стратегії було затверджено План дій на 2021-2023 роки, де закріпили зобов'язання запровадити інститут зареєстрованого цивільного партнерства до грудня 2023 року.
3 червня 2022 року на веб-сайті Президента України було опубліковано петицію з проханням невідкладно забезпечити законодавчу можливість реєстрації сімейних стосунків особами однієї статі (№22/144562-еп). Вже 9 липня 2022 року, ця петиція набрала необхідні 25 тисяч голосів.
Крім цього, з 4 по 16 січня 2023 року National Democratic Institute провів загальнонаціональне опитування, де серед іншого було задане питання, чи погоджуються опитувані особи з твердженням що ЛГБТ+ люди повинні мати право на цивільне партнерство. Відповідне твердження підтримали 56% опитаних, а ще 8% відповіли нейтрально.
Повномасштабне вторгнення pociї в Україну актуалізувало впровадження інституту реєстрованих партнерств. Наразі воно є нагальною потребою, зважаючи на постійну загрозу життю і здоров’ю людей через проведення бойових дій. Насамперед, це необхідно щоб захистити права військових. Оскільки тисячі з них — не можуть офіційно оформити свої стосунки, бо їхні партнери чи партнерки однієї з ними статі. І тому у випадках поранення, зникнення безвісти чи загибелі — їхні сім'ї та вони самі не мають достатнього юридичного захисту з боку держави. Також потребу у захисті потребують і цивільні, життя яких є під постійною загрозою через постійні ракетні обстріли рф.
Зважаючи на цю ситуацію, запровадити реєстровані партнерства слід невідкладно. У зв’язку з цим було підготовлено цей проєкт Закону «Про інститут реєстрованих партнерств», - зазначають автори.
Нагадаємо також, що 16 грудня 2021 року Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким українці можуть стати посмертними донорами органів за спрощеною процедурою. Більше не потрібна їхня нотаріальна згода на трансплантацію (законопроект 5831).
Так, у разі відсутності другого чоловіка або близьких родичів згоду на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів з тіла померлої особи запитує трансплант-координатор у особи, яка зобов'язалася поховати померлу особу.
Тобто, якщо особа перебуває у цивільному шлюбі, то громадянський чоловік чи дружина, якого особа могла б призначити своїм повноважним представником, не мають юридичних важелів вплинути на процес трансплантації (тільки офіційний чоловік/дружина, діти, батьки, рідні брат чи сестра, а також «особа, яка зобов'язалося поховати», тобто, наприклад, та лікарня, в якій людина померла).
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.