Помічник судді не погодилась зі звільненням та оскаржила дії суду і керівника апарату: що вирішив суд

Третій апеляційний адміністративний суд у грудні 2022 року виніс рішення у справі за позовом колишнього помічника судді Альони Л. до Саксаганського районного суду Кривого Рогу та керівника апарату цього суду Євгена Бая.

Як зазначила у позовній заяві Альона Л., з травня 2018 року по квітень 2022 року вона працювала помічником судді Саксаганського районного суду Кривого Рогу Наталії Чернової.

Однак, після того, як судді була надана відпустка для догляду за дитиною, на Альону Б. також були покладені обов’язки (як додаткового) помічника іншої судді - Ірини Малаховської.

Втім, з 19.05.2022 року до 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року до 10.06.2022 року, з 13.06.2022 року до 17.06.2022 року Альоні Б. були надані відпустки без збереження заробітної плати, оскільки вона із двома малолітніми дітьми покинула Україну через військові дії.

20.06.2022 року Альона Б. надіслала на електронну адресу суду заяву про надання ще однією відпустки без збереження заробітної плати з 20.06.2022 року до 23.08.2022 року, оскільки вона перебуває під захистом ЄС (в Німеччині) з дитиною, яка має суттєві проблеми зі здоров’ям. 

Однак суддя Ірина Малаховська, як зазначила позивач, на цей раз вже не погодила надання ще однієї відпустки без збереження заробітної плати.

Згодом керівник апарату Саксаганського районного суду Кривого Рогу Євген Бай на підставі подання судді підписав наказ про звільнення з 20.06.2022 року Альони Б. з посади помічника судді.

Вважаючи наказ про звільнення протиправним, Альона Б. звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом.

Втім, Саксаганський районний суд Кривого Рогу та керівник апарату зазначеного суду виступили проти задоволення зазначеного позову.

В суді зазначили, що Альону Б. звільнили на підставі подання судді як працівника патронатної служби. До того ж, жодні діючі нормативні документи не передбачають необхідність надання мотивованого подання судді щодо звільнення помічника судді.

Також, як зазначили в суді, Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в редакції, чинній на день звільнення позивача, не містив норми про обов`язкове надання роботодавцем за заявою працівника відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 днів.

Також Саксаганський райсуд зазначив, що згідно з посвідченням про інвалідність дитини законним представником (опікуном) є батько дитини, а не Альона Б., а тому гарантії, передбачені ч. 3 ст. 184 (гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей) КЗпП, на позивача не поширюються.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд, розглядаючи справу, дійшов висновку, що станом на 20.06.2022 року посада помічника судді відносилася до патронатної служби, тобто не належала до державної служби, а тому, відповідно, на спірні правовідносини не поширювалася дія Закону України «Про державну службу».

Суд зазначив, що керівник апарату відповідного суду не виражає ініціативи у звільненні помічників суддів з займаної посади, а є лише виконавцем подання, яке здійснила посадова особа, тобто суддя.

Подання судді Ірини Малаховської містило правові підстави його прийняття (ч. 3 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про помічника судді, затверджене рішенням Ради суддів України №21 від 18.05.2018 року). Подання є чинним, не скасоване, а відтак у відповідача керівника апарату суду не було жодних інших можливих варіантів правової поведінки, окрім як прийняття спірного наказу на його підставі.

Щодо посилання Альони Б. на Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», то суд зазначив, що у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, згаданий Закон не містив норму про надання в обов`язковому порядку працівникові, який виїхав за межі України, відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 90 календарних днів.

Натомість Закон містив норму, відповідно до якої протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки" (ч. 3 ст. 12 Закону).

Таким чином, надання відпустки без збереження заробітної плати і без обмеження строку, було правом, а не обов`язком роботодавця.

Стосовно доводів позивача про те, що вона є матір`ю двох неповнолітніх дітей (одна дитина має обмежені можливості із народження), то суд зазначив наступне.

В силу вимог ч. 4 ст. 92 Закону України «Про державну службу», на працівників патронатної служби дія ч. 3 ст. 184 КЗпП України не розповсюджується, а отже заборона звільнення, передбачена вказаною нормою, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

У підсумку, Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив Альоні Б. у задоволенні її позовних вимог.

А 20 грудня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив в силі і Третій апеляційний адміністративний суд.

Апеляційна інстанція також зазначила, що посилання Альони Б. на той факт, що вона не може бути звільнена на підставі подання судді
Ірини Малаховської, оскільки повноваження «її» судді Наталі Чернової не були припинені, не є коректним.

Оскільки на Альону Б. були покладені повноваження як додаткового помічника судді Ірини Малаховської, відтак і звільнення позивача могло відбутись на підставі подання саме судді Ірини Малаховської, незважаючи на той факт, що повноваження судді Наталі Чернової не були припинені.

Автор В’ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.