13 вересня Керівник Офісу Президента Андрій Єрмак і колишній Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен у Києві презентували рекомендації щодо безпекових гарантій для України, розроблені за дорученням Президента Володимира Зеленського.
У рекомендаціях йдеться про Київський безпековий договір – спільний документ про стратегічне партнерство, який об’єднає Україну та держави-гаранти. Договір складатиметься зі спільного документа про стратегічне партнерство, підписаного державами-гарантами та Україною, а також двосторонніх угод між Україною та державами-гарантами.
Гарантії безпеки окреслюватимуть низку зобов’язань, взятих групою гарантів разом з Україною. Вони мають бути обов’язковими для виконання на основі двосторонніх угод, але об’єднані в рамках спільного документа про стратегічне партнерство під назвою Київський безпековий договір.
Договір об’єднає основну групу країн-союзників та Україну. Ця група країн-гарантів може включати США, Велику Британію, Канаду, Польщу, Італію, Німеччину, Францію, Австралію, Туреччину, а також країни Північної Європи та Балтії, Центральної та Східної Європи.
За задумом авторів, ширша група міжнародних партнерів, включаючи зокрема Японію і Південну Корею, також повинна підтримати набір гарантій невійськового характеру, заснованих на санкціях.
«Він включатиме пакет санкцій, які автоматично повторно застосовуватимуться у разі нової російської агресії. Необхідно розробити законодавчу базу, яка дозволить органам влади конфіскувати власність агресора, його суверенні фонди та резерви, а також активи його громадян і організацій, які перебувають у списку санкцій. Зібрані кошти мають бути спрямовані на відновлення збитків, завданих Україні війною.
Пакет гарантій може бути доповнений додатковими угодами, що стосуються конкретних питань. Наприклад, договором (договорами) між Україною та країнами-виробниками засобів протиповітряної та протиракетної оборони з метою постачання Україні сучасних та ефективних систем ППО та ПРО в достатній кількості для забезпечення «закриття неба» від атак з повітря.
Крім того, пакет гарантій може включати регіональні угоди щодо безпеки у Чорному морі з Туреччиною та іншими прибережними державами, такими як Румунія та Болгарія», - йдеться у проекті.
Очікується, що основна група союзників візьме на себе чіткі зобов’язання щодо підтримки Збройних Сил України, а ширша група надасть невійськові гарантії, побудовані довкола санкційних механізмів.
«Якщо Україна не отримає унікальні та ефективні гарантії безпеки – які повинні бути закладені в мирний процес з врегулювання конфлікту – немає підстав вважати, що це не повториться.
Членство в НАТО і в ЄС значно зміцнить безпеку України в довгостроковій перспективі. Проте Україна потребує гарантій безпеки вже зараз.
У проміжний період Україні потрібні тверді гарантії безпеки. Вони надходитимуть переважно – хоча й не виключно – з країн НАТО.
Гарантії не повинні змушувати Україну обмежувати чисельність чи потужність своїх збройних сил. Вони також не повинні бути елементом обміну на певний статус, як от нейтралітет, чи накладати на Україну інші зобов’язання чи обмеження. З цими гарантіями Україна збереже свою спроможність забезпечити свою самооборону. Їхня мета – зміцнення територіальної цілісності, суверенітету та політичної незалежності України в її міжнародно визнаних кордонах», - зазначається у документі.
«Гарантії безпеки мають бути постійними, щоб допомогти розбудувати спроможність України до самооборони на довгострокову перспективу, та масштабованими, щоб постійно адаптуватися до потреб та відображати поточний рівень загрози.
Хоча вони можуть бути включені в можливий мирний процес, вони повинні бути погоджені та реалізовані в найкоротший період часу.
Це продемонструє єдність міжнародної спільноти з Україною, послідовність і посилення нинішніх зусиль, включаючи в рамках формату «Рамштайн», - підкреслюють автори.
Щоб уникнути вад слабких гарантій, Україна потребуватиме:
МЕХАНІЗМИ – ЯК МАЮТЬ ПРАЦЮВАТИ ГАРАНТІЇ БЕЗПЕКИ
Міжнародні санкції мають стати додатковим рівнем загального комплексу гарантій безпеки у випадку агресії. Санкції повинні збалансувати конкретні елементи, залишаючи достатньо простору для маневру, щоб не розкрити агресору всю вартість будь-якого майбутнього можливого нападу на Україну.
Незважаючи на описаний нижче механізм санкцій, гаранти повинні утримуватися від скасування санкцій проти Росії, узгоджених з 2014 року, допоки Москва: а) не припинить агресію проти України; б) не гарантує, що в майбутньому не нападе на Україну; в) не компенсує Україні збитки, завдані під час вторгнення.
Будь-яке рішення про скасування або тимчасове призупинення санкцій у рамках переговорів щодо мирного врегулювання повинно прийматися в тісній координації з Україною. Угода про гарантії безпеки має містити положення про реактивацію санкцій (snapback provisions) у разі нових атак чи агресії. При цьому санкції потрібно зберігати до тих пір, поки Росія не перестане загрожувати суверенітету України.
Пакет санкцій має бути ініційований та реалізований гарантами безпеки України в тісній координації з іншими міжнародними органами, такими як «Група семи» та ЄС. Інші країни-однодумці, які підтримують санкції (наприклад, Швейцарія, Норвегія, Сінгапур, Південна Корея, Австралія та інші), також повинні бути запрошені приєднатися.
«Нарешті, слід узгодити заходи, які дозволять конфіскувати власність агресора, його суверенні фонди та резерви, а також активи його громадян та організацій, які включені до списку санкцій. Потім ці активи могли б бути продані з метою спрямування коштів на відшкодування збитків, завданих Україні війною», - йдеться у проекті.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.