Судова реформа: навіщо потрібні типові і зразкові справи

Серед визначальних нововведень нових процесуальних кодексів (проект №6232) судді виділяють впровадження інституту зразкової адміністративної справи.

Значимість введення абсолютно нових для українських судів понять, таких як «типові» і «зразкові» справи, підтверджує і суддя Вищого адміністративного суду України Тетяна Стрілець.

Так, згідно зі ст. 4 проекту КАСУ, типові адміністративні справи — це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той же суб'єкт владних повноважень, суперечка в яких виникла з аналогічних підстав, у відносинах, які регулюються одними нормами права і в яких позивачами заявлені аналогічні вимоги.

«Потреба внесення змін до процесуальних кодексів України пов'язана, перш за все, зі змінами, які були внесені в минулому році в розділ «Правосуддя» Конституції України, а також з необхідністю формування правової бази для роботи Верховного Суду. На мій погляд, важливою новацією законопроекту №6232 стала можливість внесення змін відразу в три процесуальні кодекси, серед яких і Кодекс адміністративного судочинства України. Саме зазначені новації повинні вдосконалити і уніфікувати судовий процес, наблизити його до європейських стандартів правосуддя.

Вважаю, що як судді, так і інші учасники процесу позитивно сприймуть уточнення в проекті КАСУ деяких понять і термінології, з приводу яких постійно виникали питання на практиці. У ст. 4 законопроекту №6232 чітко визначено поняття адміністративного договору, відповідно, дана відповідь на питання, в яких практичних ситуаціях може бути застосований цей правовий інститут. Зокрема, в п. 1 ст. 4 проекту КАСУ передбачається, що інститут адміністративного договору може застосовуватися у випадках:

• для розмежування компетенції або визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень;
• для делегування публічно-владних управлінських функцій;
• для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;
• замість видання індивідуального акта;
• для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Крім того, Кодекс доповнено поняттями «нормативно-правовий акт» і «індивідуальний акт», уточнене і розширене поняття «публічно-правовий спір». Значним кроком вперед стало і визначення понять «адміністративна справа незначної складності (малозначна справа)».

Серйозним позитивним моментом для адміністративного судочинства вважаю введення абсолютно нових для українських судів понять, таких як «типові» і «зразкові» справи.

Відповідно до статті 4 проекту КАСУ, типові адміністративні справи — це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той же суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір в яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, які регулюються одними нормами права і в яких позивачами заявлені аналогічні вимоги.

Зразкову адміністративну справу законодавець визначає як типову адміністративну справу, прийняту до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постанови зразкового рішення.

З самого визначення цих інститутів вже проглядається бажання авторів законопроекту наблизити наше процесуальне законодавство до міжнародних стандартів.

По суті, мова йде про механізм, подібний пілотним рішенням, які виносить Європейський суд з прав людини. З часу прийняття ще в 2004 році першого пілотного рішення у справі «Броневський проти Польщі» застосування цього інструменту направлено було, в першу чергу, на зменшення навантаження на суддів. У той час в суд надійшло більше 100 аналогічних скарг. Тому ЄСПЛ вирішив вийти за межі своєї прецедентної практики і виступити як квазіконституційний орган, вказавши на існування системної проблеми, яка стосується великої кількості осіб. При цьому рішення суду включало в себе вказівки державним органам щодо усунення цих порушень. Суд підкреслив, що важливо враховувати не тільки конкретну ситуацію заявника, а також дії, спрямовані на вирішення основних загальних прогалин правової системи держави.

Пілотна процедура може бути застосована в двох випадках: 1) при наявності справ, які стосуються «єдиної події великого масштабу», тобто багаторазово повторювані проблеми; 2) при наявності справ, які випливають з системного неправильного функціонування адміністративних і правозастосовних органів правової системи держави, які мають стійку вкорінену природу. Подібна процедура існує у багатьох судових системах Європи. Угорщина, Португалія, Франція Італія, Австрія, Словенія і Литва ввели такі інститути. При цьому є і приклади, коли країна відмовилася від введення даної процедури. Так, законодавці Латвії аргументували свою незгоду з даним нововведенням можливими запереченнями учасників процесу проти визначення справи як типової для постанови зразкового рішення. Другий аргумент, висловлений з цього питання, полягав у тому, що фактичні обставини по справі можуть різною мірою відрізнятися, а суд може їх врахувати як ідентичні. І нарешті, в зв'язку з введенням цього інституту виросте навантаження на Верховний Суд, який вимагатиме додаткового фінансування.

Український же варіант модельних справ має свої особливості. Якщо в провадженні суддів одного або кількох адміністративних судів перебувають 10 або більше типових справ, суд, який розглядає одну або більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них як судом першої інстанції. У поданні про розгляд справи ВС зазначаються підстави, чому суд вважає, що справа повинна бути розглянута як зразкова, в т. ч. з посиланнями на типові справи.

Відомо, що причиною великої кількості звернень громадян за захистом порушених прав є нечіткість і неясність українського законодавства, в т. ч. процесуального. Тому коли у людини виникає певна проблема, вона починає закидати позовами всі суди. Адже коли норма закону — на межі тлумачення, йдуть до суду — а раптом пощастить! Тому вважаю, що введення таких інститутів, як зразкова і типова справи, є вкрай доцільною новелою, оскільки вона спрямована на вирішення одразу кількох важливих завдань.

По-перше, суди часто дорікають у відсутності єдності судової практики, що негативно відбивається на авторитеті судової влади. Поява цих інструментів дозволить до певної міри вирішити цю проблему і забезпечить ефективність, передбачуваність і одноманітність судової практики в певних відносинах. Крім того, це зменшить навантаження на суди, які перевантажені однотипними справами. Відпадає і необхідність в апеляційному та касаційному оскарженні рішень, які будуть прийняті судами першої інстанції за наслідками розгляду типових справ з урахуванням правових висновків, викладених в рішенні Верховного Суду, прийнятому за результатами розгляду зразкової справи. В цілому розгляд великої кількості типових справ помітно прискориться, оскільки судам, які розглядають ці справи, знадобиться менше часу для прийняття рішень», — підкреслила Тетяна Стрілець.

Нагадаємо, у Верховній Раді зареєстровано вже два проекти постанов щодо скасування судової реформи.

Раніше Олена Сотник назвала ризики нового закону про внесення змін до ГПК, ЦПК і КАС. Однак суддя Госпсуду Одеської області Юлія Бездоля відзначила позитивні моменти в змінах в ГПК.