ЄСПЛ визнав неприйнятною скаргу в справі, де порушення вимоги небезстороннього суду були спричиненні діями самих заявників

Ірина Кушнір,

менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду», спеціально для «Судово-юридичної газети»

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав неприйнятною скаргу в справі, де порушення вимоги небезстороннього суду були спричиненні діями самих заявників.

Заявники намагалися створити для себе «безпрограшну» ситуацію – або дача хабара суддям спрацює на їхню користь і звинувачення проти них будуть зняті, або вони поскаржаться на відсутність безстороннього суду і буде встановлено порушення Конвенції, а справа буде переглянута.

У справі «Zoran Mamić against Croatia and two other applications» (21714/22, 9б07б2024) перший і другий заявники займали ключові керівні посади у футбольному клубі «Динамо Загреб», а третій заявник є податковим інспектором. У 2016 році Управління з боротьби з корупцією та організованою злочинністю (УБКОЗ) звинуватило їх у кількох кримінальних злочинах, зокрема, у виплаті клубу компенсації за трансфери двох відомих хорватських футболістів.

За два дні до винесення рішення суду першої інстанції другий заявник провів прес-конференцію, на якій продемонстрував сфабриковане листування і попросив відкласти винесення рішення суду першої інстанції та поновити слухання, в чому суд першої інстанції відмовив. Історія про сфабриковане листування  здобула назву - справа СМС.

У 2018 році судова колегія під головуванням судді Д.К. виправдала першого і третього заявників за одним пунктом обвинувачення в дачі та отриманні хабара і визнала всіх заявників винними в решті злочинів.

В очікуванні скарги заявників до Верховного Суду у 2020 році другий заявник надіслав заяву до УБКОЗ, в якій описав, як він та перший заявник спілкувалися та давали хабарі судді Д.К., а також суддям З.В. та А.К. (в іншому провадженні) в обмін на сприятливі для них рішення. Частково домовленість із суддею З.В. полягала в тому, що його близький друг, суддя Д.К., повинен був забезпечити зняття обвинувачень на підставі того, що вони були висунуті не уповноваженим прокурором. Стенограма засідання судової колегії засвідчила, що суддя Д.К. проголосував за відхилення обвинувачень на підставі того, що вони були висунуті не уповноваженим прокурором, але двоє інших членів колегії проголосували проти нього. Суддя Д.К. підтвердив, що отримав годинник від другого заявника в ложі стадіону після футбольного матчу, але заперечив, що мав з ним будь-яку корупційну домовленість. Щодо цього випадку було розпочато розслідування.

У березні 2021 року Верховний Суд скасував частину вироку суду першої інстанції щодо першого та третього заявників і змінив їхні терміни ув'язнення. Він частково задовольнив касаційну скаргу другого заявника і залишив у силі решту вироку.

У Конституційному Суді перший і другий заявники вперше поскаржилися на те, що їх справи не були розглянуті безстороннім судом через зв'язок між суддею Д.К. і другим заявником. У листопаді 2021 року скарги було відхилено у зв'язку з невичерпанням доступних засобів юридичного захисту.

Суддю З.В. та суддю Д.К. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та відсторонено від виконання суддівських обов'язків у 2022 році. У 2023 році проти першого та другого заявників, суддів Д.К., З.В. та А.К., а також двох інших осіб було висунуто обвинувачення в дачі та отриманні хабара, зловживанні впливом та відмиванні грошей.

Право - стаття 6 § 1:

Перший і другий заявники, по суті, засновували свою скаргу на порушення їхнього права на безсторонній суд, що було сприченено їхніми власними діями, які, по суті, були спрямовані на знищення цього самого права. Здавалося очевидним, що суддя Д.К. повинен був просити про відсторонення від розгляду справи на підставі того, що він отримав годинник від другого заявника під час розгляду справи. Однак перший і другий заявники добровільно домовилися з суддями і, за їхніми власними твердженнями, дарували їм гроші та подарунки (другий заявник - суддям Д.К. і З.В.), а також оплачували поїздки та обіди для них (перший і другий заявники - судді З.В.). Вони розповіли про цю ситуацію лише після того, як обвинувальний вирок проти них став остаточним, а всі інші спроби маніпулювати судовим процесом на свою користь зазнали невдачі. Більше того, листування у «справі СМС» було сфабриковане не лише для того, щоб спробувати відновити судовий розгляд, але й у зв'язку з розглядом скарги у їх справі. Ці обставини свідчать про те, якою мірою були спроби перешкоджання здійсненню правосуддя на користь заявників, і мають бути взяті до уваги для цілей підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції.

По суті, ці заявники намагалися створити для себе «безпрограшну» ситуацію - або дача хабара суддям спрацює на їхню користь і звинувачення проти них будуть зняті, або вони поскаржаться на відсутність безстороннього суду і буде встановлено порушення Конвенції, а отже, ймовірним результатом буде поновлення кримінального провадження.

ЄСПЛ не міг потурати такій поведінці сторін, оскільки це уможливило б маніпуляції та серйозні перешкоди в роботі системи правосуддя. Дійсно, не вдаючись до питання про винуватість чи невинуватість першого та другого заявників або відповідних суддів щодо кримінальних правопорушень, у яких їх було обвинувачено, самі обставини, які перший та другий заявники підтвердили Суду, дозволяють зробити висновок, що після того, як усі їхні спроби маніпулювати національним судочинством на свою користь зазнали невдачі, вони прагнули скористатися системою захисту прав людини за Конвенцією та отримати вигоду від власної неправомірної поведінки на національному рівні.

На думку другого заявника, якби Суд не встановив порушення вимоги безсторонності суду, це призвело б до ситуації, в якій корумпований суддя був би звільнений від відповідальності за свої незаконні дії, а вирок, винесений неповним складом суду, залишився б чинним. Однак перший і другий заявники самі спричинили ситуацію, на яку вони скаржилися, відповідні судді були відсторонені від суддівських посад, а проти них було висунуто обвинувачення в отриманні хабарів і зловживанні впливом. Не упереджуючи результати цих кримінальних проваджень, факт залишається фактом: ситуація, що склалася, поставила хрест на кар'єрі цих суддів після багатьох років роботи на посаді.

За виняткових обставин цієї справи поведінка заявників щодо їхнього права на розгляд справи безстороннім судом явно суперечила меті права на індивідуальну заяву, як це передбачено Конвенцією, і перешкоджала належному функціонуванню захисних механізмів, встановлених Конвенцією.

Висновок: скарга неприйнятна (зловживання правом на подання заяви).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.