Є рішення суду на вашу користь, але банк продовжує нараховувати заборгованість: що робити

Ви колись уклали кредитний договір, вважаєте, що давно і повністю розрахувались, але на вашу адресу несподівано починають надходити листи щодо кредитної заборгованості в астрономічних сумах перед фінансовою установою. Що робити в цих випадках і чи варто перераховувати кошти на рахунки, зазначені у таких листах, – роз’яснює головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ольга Глазунова, передає офіційний сайт Мін’юсту.

Коли банки нараховують заборгованість, незважаючи на законність чи незаконність таких дій

Загальним правилом є те, ще наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум за весь час прострочення виконання договору. Разом з тим, в житті трапляються випадки, коли банки нараховують заборгованість чи позиваються щодо заборгованості, не зважаючи на вже існуючі судові рішення, що набули законної сили, або в інший спосіб намагаються обійти вимоги закону та судову практику, що склалася.

Водночас мають місце такі випадки:

- подвійне стягнення банком заборгованості за тілом кредиту, вже стягнутої за іншим рішенням суду, рішенням третейського суду чи виконавчим написом нотаріуса, що не оспорювався боржником (про такий випадок йдеться, наприклад, в рішенні Валківського районного суду Харківської області від 18.12.2018 у справі № 640/3394/18);

- нарахування заборгованості банками чи іншими фінансовими установами за кредитними договорами, які фізична особа взагалі не укладала і не отримувала за ними коштів, за відсутності недобросовісності чи безпечності з боку самого клієнта (наприклад, у справі № 201/12640/19 фізична особа була змушена у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська визнавати недійсними кредитні договори, кредитна заборгованість за якими утворилася внаслідок шахрайських дій невстановленої особи);

- нарахування відсотків в розмірах, встановлених кредитним договором, та штрафних санкцій вже після завершення строку кредитування або припинення кредитних відносин, адже строк кредитування припиняється після спливу строку, визначеного договором кредитування, або у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. У таких випадках, за наявності кредитного договору і вимоги банку щодо погашення всієї суми заборгованості, в тому числі її частини, строк повернення якої не настав, слід керуватися постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц, що акцентує увагу на розмірі відсотків, які в цьому випадку стягуються не в розмірі, визначеному кредитним договором, а на рівні облікової ставки Національного банку України (з 22.01.2021 облікову ставку визначено у розмірі 6% річних);

- нарахування клієнту за кредитним договором відсотків (подвійних відсотків), штрафу і пені у випадках, коли клієнти підписували заяви чи анкети-заяви про приєднання до Умов надання банківських послуг певного банку, але без погодження клієнтом всіх детальних кредитних умов, клієнту за його заявою просто видавалася кредитна картка. В цих ситуаціях визначальною для використання в судовій практиці є постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, зі змісту якої випливає, що за відсутності визнання боржником і відсутності підпису клієнта банку у анкеті-заяві чи інших документах (Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт, Витязі з Умов та правил надання банківських послуг), що містять домовленість сторін про сплату і конкретний розмір відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, до стягнення підлягає тільки тіло кредиту, а також платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України (інфляційні втрати і три відсотки річних), за умови заявлення банком означеної позовної вимоги про стягнення трьох відсотків річних.

Можливе «підводне каміння» під час кредитування та вирішення кредитних спорів

Під час укладання договору з фінансовою установою чи пізніше, якщо спір щодо стягнення кредитної заборгованості вже в суді, ви повинні враховувати такі хитрощі банків:

- банк продовжує нарахування заборгованості після погашення кредиту. Йдеться про випадки, коли банківські працівники на словах клієнту кажуть, що він повністю розрахувався за кредитом, але насправді якась мінімальна сума кредитної заборгованості лишається непогашеною, на неї згодом нараховуються відсотки, штрафні санкції, також додаються витрати банку з обслуговування рахунку. Водночас, наразі видача довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором, за відсутності відповідної умови про це в договорі з клієнтом, не є обов’язком банку (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 286/1693/17);

- банк нараховує клієнту відсотки та штрафні санкції, що визначені умовами кредитного договору, але з арифметичними чи іншими (нарахування відсотків не на тіло кредиту, а на тіло з відсотками тощо) помилками на користь банку;

- банки на порушення вимог частини п’ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нараховують проценти за користування кредитом і штрафні санкції за час мобілізації боржника, хоча мають інформацію та всі необхідні підтверджуючі документи клієнта на період призову;

- клієнту нараховується заборгованість на підставі судових рішень про стягнення кредитної заборгованості з порушенням строків позовної давності (правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц);

- банк, порушуючи частину третю статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в односторонньому порядку та без повідомлення клієнта змінює відсотки та інші платежі за договором; 

- банк продає кредитну заборгованість шляхом укладання договору відступлення права вимоги боргу. Клієнт виплачує залишок боргу іншій юридичній особі, а потім дізнається, що рішенням суду угода про відступлення  визнана недійсною, і він має сплачувати повторно вже іншій юридичній особі;

- стягнення сумнівних заборгованостей банками та іншими фінансовими установами через видання виконавчих написів приватними нотаріусами, які у подальшому направляються на виконання до приватних виконавців. Часто це робиться з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців (наприклад, про таку ситуацію йдеться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19).

Як захистити права споживачів фінансових послуг

Якщо банк чи інша фінансова установа порушує законодавство і не дотримується умов кредитного договору, то споживач фінансової послуги може, за відповідних правових підстав, звернутися до суду з позовом чи зустрічним позовом для захисту своїх прав.

Особисті майнові чи немайнові права та інтереси споживача фінансових послуг можуть захищатися у будь-який спосіб з визначених частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України. Зокрема, за наявності підстав на те, споживачі фінансових послуг можуть обрати такі способи захисту своїх прав, як подання позову про визнання недійсним кредитного договору; про визнання виконавчого напису нотаріуса щодо стягнення кредитної заборгованості таким, що не підлягає виконанню; про зобов’язання вчинити певні дії (наприклад, здійснити перерахунок заборгованості або повернути надмірно сплачені кошти на рахунок споживача); про зобов’язання утриматися від певних дій; про відшкодування моральної шкоди за наявності такої тощо.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України обов’язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. Вимога у судовому рішенні повинна стосуватися конкретного зобов’язаного суб’єкта, до відома якого своєчасно доведено обов’язок про виконання рішення суду. Залежно від характеру такої вимоги, невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності особи щодо здійснення передбачених законом або визначеним судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення, за наявності реальної можливості його виконати, або ж у вчиненні дій, що прямо заборонені в самому рішенні.

Умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню може тягти за собою відповідальність для винної особи за статтею 382 Кримінального кодексу України.

Якщо людина дізналася, що їй продовжують нараховувати борги за кредит, важливо своєчасно звернутися за правовою допомогою. Бажано взяти з собою на юридичну консультацію відповідні документи (кредитний договір, банківську виписку по кредиту, отримані ухвали суду і позовні заяви, листи банку тощо). Вам підкажуть, як правильно обрати спосіб захисту своїх прав, за потреби допоможуть правильно скласти заяву чи скаргу до банку.

Приклад успішної судової практики

У 2006 році пан Віктор підписав заяву позичальника і взяв у банку під заставу майна кредит в сумі 2396,06 гривень на строк по 21.09.2007. Водночас він отримав універсальну кредитну картку, якою періодично користувався до 2011 року, погашаючи заборгованість на умовах 30 днів пільгового періоду.

Вже у 2016 році пан Віктор почав отримувати від банку листи щодо наявності кредитної заборгованості у розмірі 9050 гривень, яку нібито потрібно погасити до 24.07.2016. Незважаючи на неодноразові звернення до відділення банку, жодних письмових пояснень або розрахунку заборгованості пан Віктор не отримав. Але з пенсії заявника державний виконавець органу державної виконавчої служби почав утримувати кошти на погашення заборгованості банку в сумі 20016,13 гривень відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса від 20.06.2017.

Пан Віктор звернувся до Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а в подальшому і до суду.

Водночас суд зазначив, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат») і має підтверджуватися документами, наданими стягувачем згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Безспірність полягає, у тому числі у правомірності вимог стягувача. Згідно із підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Під час вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису від 20.06.2017 ці вимоги дотримані не були.

Виконавчий напис приватного нотаріуса в сумі 20016,13 гривень (за розрахунком заборгованості станом на 11.04.2017) судовим рішенням від 15.11.2018 був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, права пана Віктора було поновлено.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що НБУ відповів на запити щодо блокування карткових рахунків боржників.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.