Хмельницкий апелляционный суд отказал гражданину рф в удовлетворении заявления об установлении факта его постоянного проживания на территории Украины в 1991 году.
Уроженец Хмельницкой области обратился в суд с заявлением об установлении факта его постоянного проживания на территории Украины по состоянию на 24 августа и 13 ноября 1991 года. Он объяснил, что родился в селе Каменец-Подольского района у родителей-украинцев. В 1985 г. получил паспорт гражданина СССР образца 1974 года. Через 10 лет уехал в рф и не был документирован паспортом гражданина Украины.
Поскольку другого способа для подтверждения принадлежности к гражданству Украины нет, просил суд установить факт его постоянного проживания на территории Украины по состоянию на день провозглашения независимости Украины (24 августа 1991 г.) и на момент вступления в силу Закона Украины «О гражданстве Украины» (13 ноября 1991 ).
Каменец-Подольский горрайонный суд Хмельницкой области его заявление удовлетворил. Об этом сообщает пресс-служба суда.
В апеляційній скарзі представник УДМС України в Хмельницькій області просив скасувати це рішення як незаконне та відмовити у задоволенні заяви. Апелянт вказав, що у разі відсутності у заявника паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року з відміткою про місце його прописки станом на 24 серпня 1991 року, має бути довідка міграційної служби про встановлення особи заявника та про те, що станом на 24 серпня 1991 року він перебував у громадянстві колишнього СРСР, проте її в матеріалах справи немає. Дані про навчання та трудові відносини з 1986 по 1994 роки не підтверджують факт його постійного проживання в Україні станом на 1991 рік, уважає УДМС.
Крім того, представник служби просив врахувати той факт, що заявник є громадянином російської федерації та вважається таким, що визначився із громадянством та отримав паспорт громадянина рф. Тож за вітчизняним законодавством він набув статус іноземця і має право набути громадянство України за фактом свого народження на території України у позасудовому порядку та надалі виконати зобов`язання про припинення іноземного громадянства.
На думку колегії суддів ХАС, суду не надано беззаперечних доказів щодо проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року.
Апеляційний суд зауважив: записи з погосподарської книги про те, що з 1986 року по 1993 рік чоловік навчався у «Рибінституті», не є доказам факту його проживання на території України станом на 1991 рік, а інформація з трудового архіву – лише підтверджує факт трудової діяльності у період 1993-1994 років в агрофірмі Хмельницької області.
ХАС звернув увагу, що питання про те, чи має юридичне значення той факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення. У цьому провадженні встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 р. та 13.11.1991 р. заявнику потрібно для підтвердження належності до громадянства України.
«Встановлення належності особи до громадянства України – це визнання особи громадянином України відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України», але яка з тих чи інших причин досі не має паспорта громадянина України та не є громадянином іншої держави. Проте, заявник з певних причин не має паспорта громадянина України та є громадянином іншої держави», – зауважив апеляційний суд.
Відтак ХАС задовольнив апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області: скасував рішення місцевого суду й відмовив у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання заявника на території України станом на 1991 рік.
З постановою апеляційного суду у справі № 676/9/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.