Нецензурна лексика в поданих до суду документах: ВС вказав, чи є це зловживанням процесуальними правами

Використання особою в поданих до суду документах нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів на адресу суду або інших учасників процесу свідчить про очевидну неповагу до їхньої честі та гідності, що може бути визнано судом зловживанням особою своїми процесуальними правами. Вказане може бути підставою для залишення такої скарги без розгляду. Про це зазначив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 937/1056/20.

За ухвалою слідчого судді місцевого суду відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.

Апеляційний суд, посилаючись на положення ст. 403 КПК, залишив без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вказану ухвалу слідчого судді та закрив апеляційне провадження.

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі, використавши образливі слова, висловила неповагу до слідчого судді, та дійшов висновку про зловживання ОСОБА_1 своїм процесуальним правом.

Позиція ККС: ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Таким чином, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 13 березня 2019 року (справа №199/6713/14-ц), повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям), не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України).

Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та 2 вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 44 ЦПК України. Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2019 року (справа № 9901/324/19).

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо розірвання спадкового договору.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.