Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 280/1380/17, в якій досліджував питання розірвання спадкового договору.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернулася з позовом до відповідача про розірвання спадкового договору.
Позов мотивований тим, що сторони уклали спадковий договір, згідно з яким позивач розпорядилася після своєї смерті передати відповідачу квартиру за умови виконання відповідачем обов'язків із забезпечення позивача необхідними продуктами харчування, одягом та ліками.
Зазначала, що з січня 2016 року відповідач ухиляється від виконання розпоряджень, передбачених спадковим договором, та ігнорує прохання позивачки про допомогу, посилаючись на зайнятість. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору позивач просила суд розірвати спадковий договір.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове, яким розірвано спадковий договір.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС наголосили, що у справі, яка переглядається, предметом спору є розірвання спадкового договору з посиланням на невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, передбачених пунктами 6.1, 6.2 спадкового договору, а саме:
- забезпечення відчужувача необхідними продуктами харчування та одягом за його рахунок;
- забезпечення відчужувача належними лікувальними засобами згідно з рецептами лікарів незалежно від їх вартості за рахунок його коштів та у разі необхідності за рахунок коштів, які належать особисто набувачу майна.
Згідно з вимогами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Також ВС підкреслив, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18) зазначено, що «сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом».
Установивши, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту невиконання відповідачкою розпоряджень відчужувача за спадковим договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, ВС зазначив, що та обставина, що позивачку відвідувала соціальний працівник, сама по собі не дає підстав для висновку про невиконання відповідачем умов спадкового договору.
Так, апеляційний суд із порушенням принципу змагальності сторін судового процесу обґрунтував оскаржену постанову припущеннями щодо невиконання відповідачкою розпоряджень відчужувача за спадковим договором, з огляду на що скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що означає допустимість доказів: роз’яснення Верховного Суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.