Вимога контролюючого органу щодо усунення виявлених порушень законодавства: ВС вказав важливі нюанси

Вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена в письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні та зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб’єкта (об’єкта контролю, його посадових осіб), які є обов’язковими до виконання останнім. Зобов’язання самостійно визначити, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, може призвести до нового можливого порушення чинного законодавства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/4347/19 про визнання протиправним та скасування висновку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачем через авторизований електронний майданчик оприлюднено інформацію про закупівлю вугілля на інформаційно-телекомунікаційній системі «Prozorro» (вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель).

Відповідно до ч. 2 ст. 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 9 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23, відповідачем здійснено моніторинг закупівлі «Вугілля Г 13-100, ДК 021:2015: 09110000-3 - Тверде паливо», проведеної позивачем. За результатами проведення моніторингу відповідачем було складено спірний висновок про результати моніторингу закупівлі.

З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель Східний офіс Держаудитслужби зобов’язав позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень та відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» протягом п’яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень. Зі спірного висновку вбачається, що позивачем були порушені вимоги ч. 4 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо поділу позивачем предмета закупівлі на частини з метою уникнення застосування Закону в частині обов’язкового додаткового оприлюднення оголошення англійською мовою та вимоги ч. 2 ст. 23 Закону щодо не відображення у новій редакції тендерної документації змін у вигляді закреслених даних.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок Східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі в частині зобов’язання Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень та відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» протягом п’яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, серед іншого, виходили з того, що зобов’язавши позивача здійснити вказані заходи, відповідач не вказав, які саме дії повинен здійснити позивач для усунення виявлених порушень, у зв’язку з чим суди в цій частині визнали спірний висновок протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

ОЦІНКА СУДУ

За своїм змістом спірний висновок відповідача є індивідуально-правовим актом, який повинен відповідати вимогам, встановленим статтею 2 КАС України.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов’язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб’єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Верховний Суд зазначає, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та його основних засад суди наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, перевіряти обґрунтованість вимоги.

Зазначивши у висновку про необхідність «здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень», відповідач не конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність. Верховний Суд наголошує, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб’єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень.

Вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб’єкту (об’єкту контролю, його посадових осіб), які є обов’язковими до виконання останнім. Зобов’язання самостійно визначити, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення чинного законодавства.

Зазначені висновки відповідають висновкам Верховного Суду, які були неодноразово викладені, зокрема, у постановах від 05.03.2020 у справі №640/467/19, від 23.04.2020 у справі №160/5735/19 та від 11.06.2020 в справі №160/6502/19, від 26.11.2020 у справі №160/11367/19. Колегія суддів Верховного Суду вказала, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб’єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Раніше ми розповідали, що Конституцією встановлено заборону саме «подвійного», а не «повторного» притягнення до відповідальності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал і на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.