ККС ВС вирішив справу щодо визначення територіальної підсудності

Територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ. Про це зазначив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 607/16332/20

До Касаційного кримінального суду Верховного Суду в порядку ст. 34 КПК надійшло подання Тернопільського апеляційного суду про направлення скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого другого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Подання мотивовано тим, що 2 жовтня 2020 року до Тернопільського апеляційного суду надійшло подання голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області щодо вирішення питання про звернення з поданням до ККС ВС про направлення скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого другого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Апеляційний суд зазначив, що із подання голови місцевого суду убачається, що згідно з ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду вищезазначену скаргу вирішено направити до Тернопільського апеляційного суду для звернення з поданням до ВС про направлення скарги з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Крім того, у поданні апеляційного суду вказано, що відповідно до положень статей глави 26 КПК територіальна підсудність не визначена, однак клопотання, заяви, скарги під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. З урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК зазначене правило слід застосовувати і до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом.

При цьому у поданні апеляційний суд зазначив висновок про те, що територіальна підсудність справ щодо розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування відноситься до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Досудове розслідування кримінального провадження, у межах якого винесена оскаржувана постанова, здійснювалось у м. Львові.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи, наведені у поданні, Суд дійшов висновку, що подання слід задовольнити з таких підстав.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК). Будучи одним із проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.

З огляду на абз. 1 ч. 3 ст. 34 цього Кодексу, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

З наявних у суді касаційної інстанції матеріалів вбачається, що в провадженні слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться скарга ОСОБА_1 на постанову від 16 вересня 2020 року слідчого другого СВ СУТУ ДБР, розташованого у м. Львові, що поширює свою діяльність, в тому числі на Львівську область, про закриття кримінального провадження № 42019210000000156 від 28 вересня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 372 КК України.

При цьому згідно з цією ж інформацією з Реєстру, місцезнаходженням юридичної особи - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, є вул. Кривоноса, 6, м. Львів, 79008.

Таким чином, слідче управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, як орган досудового розслідування, перебуває в межах територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова та поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області.

Згідно з положеннями ст. 38 КПК органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Тобто чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.

Статтею 1 КПК передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 6 ст. 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Таким чином, територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

Такий висновок узгоджується й з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 22.04.2020 року у справі № 487/7605/19 (пр. № 51-1901впс20).

Оскільки, ОСОБА_1 подав скаргу на постанову від 16 вересня 2020 року слідчого другого СВ СУТУ ДБР, розташованого у м. Львові, де здійснюється досудове розслідування, то за правилами кримінального процесуального законодавства, він має право звертатись із такою скаргою до Личаківського районного суду м. Львова, тобто за місцезнаходженням юридичної особи.

Отже, скарга ОСОБА_1 надійшла до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з порушенням правил підсудності, її розгляд ще не проводився, тому є підстави для задоволення подання Тернопільського апеляційного суду та направлення матеріалів за скаргою на розгля до Личаківського районного суду м. Львова.

Раніше ми розповідали, які ухвали суду першої інстанції не підлягають роз’ясненню.

Також ми розповідали, що протокольна форма ухвали не впливає на можливість її оскарження в апеляційному порядку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.