Засудження особи одночасно за умисне та необережне заподіяння тілесних ушкоджень: постанова ККС ВС

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду, згідно з якою вирок місцевого суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) та за ст. 128 (необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження) КК України був залишений без змін. Про це йдеться на офіційному сайті ВС.

Суть доводів прокурора, викладених у касаційній скарзі, зводилася до того, що обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК України, пред’явлене органами досудового розслідування особі, було підтверджено зібраними у справі й дослідженими в ході судового розгляду доказами, а місцевий суд неправомірно кваліфікував дії засудженого ще й за ст. 128 КК України.

Так, суд першої інстанції вирішив, що частину середньої тяжкості тілесних ушкоджень обвинувачений заподіяв умисно, а решту — необережно, тому у вироку кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 122 та ст. 128 КК України і призначив йому покарання окремо за кожний злочин та за їх сукупністю.

Колегія суддів ККС ВС скасувала ухвалу апеляційного суду і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Як зазначено в постанові цієї колегії, апеляційний суд залишив поза увагою, що за нормативним визначенням умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров’я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння вказаних ушкоджень і причинним зв’язком між згаданим діянням та наслідками, а з суб’єктивної сторони — умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти зазначену шкоду здоров’ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

Необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України) характеризується аналогічними елементами об’єктивної сторони, а за суб’єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких міститься у ст. 25 КК України.

Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння іншій людині середньої тяжкості тілесних ушкоджень від необережного заподіяння таких ушкоджень здійснюється як за об’єктивною, так і суб’єктивною сторонами цих злочинів. Зміст інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах із матеріальним складом обумовлюється усвідомленням особи характеру вчиненого діяння, передбаченням або свідомим припущенням його негативних наслідків і ставленням до них.

У цій справі суди нижчих інстанцій встановили, що засуджений умисно із силою завдав потерпілому декількох ударів кулаками в обличчя, заподіявши цим середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Водночас у вироку місцевий суд визнав достовірними показання засудженого про те, що, попри неодноразове падіння потерпілого від ударів, щоразу, як той піднімався, він бив його знову.

Не давши оцінки такій активній умисній протиправній поведінці засудженого, апеляційний суд залишив неспростованими аргументи сторони обвинувачення про те, що особа діяла із невизначеним умислом, за яким незалежно від того, прямим чи непрямим є такий умисел, має нести відповідальність за фактично заподіяну шкоду, тобто за умисне заподіяння середньої тяжкості всіх тілесних ушкоджень.

Також є сумнівним в оспорюваній ухвалі твердження про покращення становища засудженого внаслідок окремої за ініціативою суду кваліфікації дій особи ще й за ст. 128 КК України. З огляду на те, що це правопорушення не було інкриміновано особі і її поза межами висунутого обвинувачення визнано винуватою у вчиненні замість одного двох різних злочинів із призначенням покарання за кожний та за їх сукупністю, згадана позиція апеляційного суду суперечить змісту ст. 337 КПК України.

Крім того, згідно з приписами ч. 1 ст. 338 цього Кодексу під час судового розгляду лише прокурор наділений повноваженнями змінити правову кваліфікацію, збільшивши обсяг обвинувачення.

Детальніше з текстом постанови ККС ВС у справі №689/332/18 (провадження №51-8654км18) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ККС ВС звільнив із колонію особу, засуджену за крадіжку в 245 гривень.

До того ж ми писали про постанову ККС ВС щодо того, в чому полягає щире каяття.

Додамо, що ККС ВС пояснив різницю між розбоєм та вимаганням.