Чи може факт неотримання кореспонденції вважатися причиною пропуску строку на оскарження рішення суду: КГС ВС

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 3 березня 2017 року, майже через рік після прийняття оскаржуваного рішення, представник відповідача одного із товариств звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи №922/1775/16 та 07.03.2017 ознайомився із ними.

З клопотанням про видачу копії рішення суду першої інстанції від 4 липня 2016 року товариство звернулось до Господарського суду Харківської області 26.06.2019, тобто більше ніж через два роки після ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 256 ГПК України (у редакції, чинній із 15 грудня 2017 року) строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Зазначений у ч. 2 ст. 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у тій же нормі.

Суд апеляційної інстанції врахував відповідні приписи процесуального закону та з’ясував, що: товариством пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 4 липня 2016 року більше ніж на рік; судом першої інстанції було належно повідомлено відповідача про розгляд справи №922/1775/16 та прийняття рішення від 4 липня 2016 року; товариство було обізнано про наявність рішення Господарського суду Харківської області від 4 липня 2016 року із 2017 року. Суд надав належну правову оцінку всім встановленим обставинам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою товариства на рішення Господарського суду Харківської області від 4 липня 2016 року, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Касаційний господарський суд бере до уваги, що, будучи обізнаним про результати розгляду справи №922/1775/16 з 2017 року, товариство, з урахуванням Закону України «Про доступ до судових рішень», не було позбавлене права і можливості ознайомитись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, яке має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та вжити усіх залежних від нього заходів щодо своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції від 4 липня 2016 року.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/15481/17, від 10.10.2018 у справі №910/10244/15.

Посилання в касаційній скарзі на те, що рекомендовані повідомлення про невручення поштових відправлень з процесуальними документами з причин «за не запитом» та «за закінченням строків зберігання» не є доказом належного повідомлення товариства про розгляд справи, не беруться Касаційним господарським судом до уваги з огляду на те, що сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, від 23.11.2018 у справі №10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі №922/85/18.

Крім того, факт неоскарження рішення суду першої інстанції від 04.07.2016 представником відповідача після його ознайомлення з матеріалами справи №922/1775/16 у 2017 році свідчить про недобросовісну суб`єктивну поведінку товариства та не може слугувати підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції від 16.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Помилкове неврахування судом апеляційної інстанції п. 13 ч. 1 р. ХІ «Перехідні положення» ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) та посилання на положення ст. 256 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), замість ч. 1 ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), не вплинуло на встановлення обставин та правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 04.07.2016. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (ч. 2 ст. 311 ГПК України).

Із постановою КГС ВС від 19.09.2019 №922/1775/16 можна ознайомитися за посиланням.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про постанову КСГ ВС щодо позову про визнання права власності при втраті правовстановлюючого документа.

Також ми писали про постанову КГС ВС щодо встановлення неправомірності дій митного органу.