Позивачка звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного здійснення контролю за виконанням працівником Фонду своїх посадових обов’язків. Позивачка стверджувала, що її права були порушені у зв’язку з несвоєчасним та неналежним реагуванням з боку посадових осіб Фонду на її звернення. Про це передає офіційний сайт ВС.
Місцевий суд у задоволенні зазначеного позову відмовив, а суд апеляційної інстанції скасував відповідне рішення та ухвалив нове, яким позов задовольнив у повному обсязі.
Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у спірних правовідносинах Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Разом з тим Велика Палата ВС вказала на те, що висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог є помилковими, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не наділяє Фонд повноваженням здійснювати контроль за виконанням уповноваженою особою як ліквідатором банку обов’язків щодо розгляду звернень громадян.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №804/16079/15 (провадження №11-78апп19) можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про написання заяви про звільнення в примусовому порядку як підставу для поновлення на роботі.