Позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємства (ПП) та директора цього підприємства (відповідача) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2007 року між ним та відповідачами на підставі рішення засновника ПП, було укладено трудовий контракт про прийняття його на роботу на посаду директора строком до 12 грудня 2017 року. Перебуваючи на посаді директора, 26 листопада 2014 року позивач видав наказ про тимчасову передачу своїх повноважень головному бухгалтеру та про свою відпустку, про що листом повідомив засновника підприємства, та виїхав на заробітки за межі області.
У серпні 2015 року позивач отримав листа за підписом директора ПП з повідомленням про звільнення.
Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки з цього приводу не було скликано зборів засновників, про звільнення не було попереджено, вимоги про видачу наказу про звільнення, трудової книжки із відповідним записом та заробітної плати відповідачем залишені без задоволення, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі та скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді директора, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з розрахунку середньомісячного заробітку у 20 000 грн.
Судами попередніх інстанцій в позові було відмолено з різних підстав, але заслуговує на увагу саме рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, який також відмовив задоволенні позовних вимог колишнього директора ПП, але з інших підстав.
Висновок КЦС ВС зводиться до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України, повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені, або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Системний аналіз положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та ч. 3 ст. 99 ЦК України дає підстави дійти висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. Припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобігання негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
Встановлена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів діяльності працівників. При цьому підставою для розірвання договору є рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.
Таким чином, припинення трудового договору з посадовою особою на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України залежить від волі власника.
Нагадаємо, «Судово-юридична газета» писала про висновок ВП ВС щодо витребування майна із незаконного володіння.
Також ми повідомляли, що Велика Палата ВС висловилася щодо договорів про відчуження майна.