Відповідно до положень статті 185 Сімейного кодексу України, батько зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на свою дитину, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Про це йдеться на Юридичному порталі.
Цей перелік не є вичерпним — сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання. Розмір додаткових витрат встановлюється рішенням місцевого суду за позовом матері. При цьому повинні враховуватися всі обставини, які мають суттєве значення для визначення суми стягнення. На практиці суди зобов’язують батька компенсувати половину витрат, які понесла мати, якщо вона зможе довести їх необхідність і підтвердити це документально.
Додаткові витрати на дитину можуть сплачуватися наперед або після їх фактичного понесення. Конкретна форма залежить від наявних документів — чеків, квитанцій, актів виконаних робіт, рекомендацій, діагнозів тощо.
При цьому стягнення грошових коштів може відбуватися разово, з певною періодичністю або постійно (до досягнення дитиною повноліття). Спосіб участі батька в додаткових витратах визначається, наприклад, таким чином. Якщо мова йде про відвідування дитячого садка, фінансування здійснюється періодично. Якщо дитина захворіла, оплата її лікування зазвичай відбувається протягом певного часу, згідно з рекомендаціями лікаря.
Процедура стягнення додаткових витрат починається з подання до суду позовної заяви. В додатках до цього позову матері слід обов’язково надати докази, на яких ґрунтуються її позовні вимоги. Якщо ці документи не можуть бути отримані позивачем самостійно, вони витребуються за відповідним запитом суду. Для цього зацікавленій особі необхідно подати заяву про забезпечення доказів.
Слід зазначити, що просити про витребування певних документів мають право як позивач, так і відповідач. Останній може бути зацікавлений у цьому в тих випадках, коли він не погоджується з позовними вимогами або вважає їх необґрунтованими (завищеними чи безпідставними).
Позов до батька про стягнення з нього додаткових витрат на утримання спільної дитини зазвичай подається разом із заявою про стягнення аліментів. Однак це не є обов’язковим — подібна позовна заява може бути подана й окремо (з дотриманням вимог, зазначених вище).
Такі випадки трапляються, коли про додаткові витрати стало відомо вже після встановлення розміру аліментів. Наприклад, з досягненням дитиною певного віку виникла потреба у відвідуванні басейну, розвиваючого гуртка або спортивної секції. Або в дитини сталося порушення здоров’я певного роду, яке вимагає проведення обстежень та купівлі ліків.
На відміну від встановлення аліментів на дитину, питання про стягнення додаткових витрат з батька не завжди вирішується успішно.
На практиці головною проблемою для матерів є неможливість доведення необхідності задоволення позовних заяв. Насамперед це відбувається через брак доказів і неналежну аргументацію сум грошових коштів, які жінка просить стягнути.
Другою причиною зазвичай є відсутність у батька офіційного місця роботи, працевлаштування без оформлення чи періодичні заробітки, або низький рівень заробітної плати (загального доходу), що не дозволяє йому нести додаткові витрати. За таких умов суди відмовляють у їх стягненні.
Для підвищення шансів на успіх у судовому процесі з отримання додаткових грошей на утримання дітей позивачам слід об’єктивно оцінювати матеріальне становище відповідача. Наприклад, якщо чоловік безробітний або працевлаштований неофіційно, не варто розраховувати на компенсацію 50% витрат на дитину. В цьому випадку рекомендується просити суд стягнути меншу частину, демонструючи в такій спосіб розуміння фінансового становища батька дитини.
Варто зазначити, що розмір додаткових витрат завжди встановлюється у твердій грошовій сумі. Відсоток або частка від заробітку в цій категорії справ не застосовуються (на відміну від стягнення аліментів).
Нагадаємо, «Судово-юридична газета» повідомляла, що суд позбавив батьківських прав чоловіка, який свідомо ухилявся від виконання обов’язків стосовно власної дитини.
Крім того, ми писали про підстави позбавлення батьківських прав.
Також відомо, що враховується при визначенні місця проживання дитини.