НАБУ допросило Кубракова через 8 месяцев после подачи им заявления – действительно ли он выступал обличителем по громкому делу?

Бывший вице-премьер-министр по восстановлению Александр Кубраков медийно выступил обличителем по громкому делу. Впрочем, допросили его только через 8 месяцев после подачи заявления, а его показания фактически оказались не нужны в процессе. Детали этой истории рассказал «Ракурс».

Як відомо, наприкінці листопада 2023 року НАБУ і САП повідомили про викриття в один день двох нардепів та підприємця. За версією слідства, вони намагалися підкупити на той час віце-прем'єр-міністра з відновлення Олександра Кубракова та голову Агентства відновлення Мустафу Найєма. Вперше викривачем виступив не просто державний діяч, а один з очільників уряду. До віце-прем’єра Кубракова найвищим за рангом викривачем був голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко, який зрештою перетворився на підозрюваного і подався у закордонні біга.

Справи, що виникли «за сприяння та участі» Кубракова та Найєма, пішли до суду. Серед них і справа підприємця–забудовника.

Розгляд цієї справи Вищим антикорупційним судом виявив чимало  цікавих навколоюридичних ноу-хау, застосованих детективами НАБУ і прокурорами САП на стадії її досудового розслідування.

Це: і проведення слідчих дій ще до офіційного початку досудового розслідування; і внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань як підозрюваної та обвинуваченої особи, яка не мала жодного стосунку до інкримінованого злочину; примушування підозрюваного до самовикриття; привласнення детективами НАБУ функцій суду; ставлення обвинуваченим у вину фактів, за якими раніше провадження було закрито; заборона підозрюваним спілкуватися «з усіма на світі».

«Ракурс» вирішив розглянути лише одне з таких ноу–хау. Це – юридичне визнання викривачем особи, яка такою не є – ні фактично, ні за законом. Йдеться про Олександра Кубракова.

Так, коли на судовому засіданні  заходилися досліджувати документи про викривачів, сторона захисту заявила, що номінований стороною обвинувачення на статус VIP-викривача колишній віце-прем’єр Кубраков – ніякий не викривач.

Викриття в судовому засіданні фіктивної ролі викривача Кубракова почалося з аналізу документа – повідомлення детектива НАБУ Романа Догойди до НАЗК про досудове розслідування за участю викривача О. Кубракова.

Увагу привернуло те, що детектив НАБУ відправив повідомлення до НАЗК не протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як того вимагає закон, а майже через 4 місяці по тому.

Крім того, у повідомленні він вказав не про початок досудового розслідування за участю викривача  - як це передбачає закон, а про «досудове розслідування за участю викривача», що у юридичному плані зовсім не одне й те ж саме.

Закон «Про запобігання корупції» чітко визначає ознаки викривача. Крім того, як зазначається у роз’ясненнях НАЗК, повідомлення викривача має відповідати принципу персональності інформації – інформація, повідомлена викривачем правоохоронному органу, повинна походити від його особистої обізнаності, а також не бути відомою правоохоронному органу з інших джерел.

У тому разі, якщо бодай однієї умови не дотримано, все, на що може претендувати така особа – бути заявником. Комусь різниця може видатися несуттєвою, але свою десятину від суми викритого заявник не отримає, на відміну від викривача. 

Річ у тім, зазначає видання, що названий викривачем Кубраков насправді не був першоджерелом інформації про нібито висловлення пропозиції щодо надання йому неправомірної винагороди. Йому особисто ніхто такої пропозиції не висловлював – отже, достовірно інформацією він не володів. Хоча це і не завадило йому «поділитися» такою інформацією з директором НАБУ.

Позаяк, Кубраков не мав нічого, цим «нічого» і поділився. Як випливає з досліджених «Ракурсом» документів, у своїй заяві Кубраков не навів жодної конкретної особи, яка начебто запропонувала йому неправомірну вигоду, не вказав на жодну ознаку предмету начебто запропонованої йому неправомірної вигоди, не зазначив місця, часу та способу пропонування йому неправомірної вигоди.

Чим же поділився? Кубраков у загальних рисах переповів історію, яку нібито розповів йому підлеглий.  Йшлося про директора департаменту управління об’єктами державної власності та економічного планування Мінінфраструктури О. Доценка. У свою чергу Доценко напередодні звернувся до того ж детектива НАБУ Догойди із заявою про начебто висловлену «інвесторами»  ТОВ «Сітігазсервіс»  пропозицію надати віце-прем’єр-міністру Кубракову неправомірну вигоду.

І у своєму повідомленні до НАЗК старший детектив НАБУ Догойда нарік Кубракова викривачем. Пізніше цей статус Кубракова підтвердила прокурорка САП Єлена Дроботова в обвинувальному акті, який вона разом із Догойдою підписала, затвердила та подала до суду з пропозицією виплатити «викривачу» Кубракову з держбюджету 8,5 млн. 

Байдуже, що цей викривач зі слів іншої особи переповів у вільному стилі оповідання, що не містить жодної юридично значущої конкретики, і достовірність якого нічим не підтверджена. Крім того, цю історію раніше вже розповів НАБУ Доценко.  Мало того, вона посіла належне місце в ЄРДР та по ній розпочато досудове розслідування за заявою Доценка.

Отже, якщо повернутися до вимог закону щодо статусу викривача, то Кубраков таким не є.

По-перше, повідомлена ним інформація не має жодної процесуальної цінності, по-друге (і це принципово важливо), така інформація уже була відома НАБУ і на її підставі було розпочато та уже йшло розслідування включно з проведенням негласних слідчих дій. У цей процес включалися майже 100 детективів НАБУ та група прокурорів САП.

До речі, такої ж позиції щодо вказаного критерію визначення особи викривачем дотримується НАЗК, а також судді та науковці.

На засіданні суду було наведено позицію судді Вищого антикорупційного суду, кандидата юридичних наук Віри Михайленко, яку вона висловила у науковій публікації під назвою «Викривач у кримінальному провадженні: прогалини процесуального статусу». У ній Віра Михайленко однозначно констатує, що для визнання особи викривачем повідомлена ним інформація має «не бути відомою правоохоронному органу з інших джерел».

Отже, і за законом, і за офіційною позицією НАЗК, і за критеріями правників-науковців та практиків Кубраков аж ніяк не підпадає під законодавче визначення «викривач».

Як заява Кубракова довго блукала коридорами НАБУ, а його показання виявилися непотрібними в процесі

Показовими в плані визнання Кубракова викривачем є юридичне ігнорування його заяви детективами НАБУ та прокурорами САП, а також констатована ними процесуальна непотрібність його показань, зазначає «Ракурс».

Для порівняння: заява згаданого вище чиновника Мінінфраструктури Доценка, яку він 3 серпня 2023 року в усній формі висловив детективу Догойді, була просто миттєво реалізована детективами НАБУ.

Відразу ж (усього за 6 хвилин) на протоколі про її прийняття з’явилися резолюції чотирьох керівників НАБУ. Детектив Догойда негайно вніс відповідні відомості до ЄРДР і ще до цього розпочав допит Доценка як заявника, хоча закон забороняє проведення слідчих дій до початку розслідування. У цей же день керівник САП створює групу прокурорів у кримінальному провадженні, розпочатому за заявою Доценка. Тобто, на повну були увімкнені усі механізми НАБУ і САП. 

У той час заява Кубракова довго «блукала» коридорами НАБУ, не викликаючи інтересу у детективів (з Догойдою включно), попри формальні резолюції самого директора НАБУ Кривоноса та його першого заступника Углави, і, зрештою, залишилась безрезультатною. Судячи з доступних даних, її навіть не внесли до ЄРДР, а про самого «викривача» взагалі забули – його навіть для проформи не допитали.  

Цікаво, що, крім усього іншого,  рішення по заяві Кубракова було прийнято лише на 4-й день, замість 24 годин, передбачених законом. Точніше – навіть не прийнято, а накладено стосовно неї резолюцію чергового керівника, яка детективом-виконавцем була проігнорована, як і три інші резолюції найвищого керівництва НАБУ.

Самого «заявника–викривача Кубракова О. М.» детективи НАБУ допитали аж через 8 місяців після подання ним заяви і за тиждень до завершення досудового розслідування у цій справі – 5 квітня 2024 року.

Зважаючи на статус заявника, очевидно, в НАБУ нервово визначалися, як же бути з такою «юридично неординарною» заявою міністра Кубракова. Реакція НАБУ і САП на заяву віце-прем’єр-міністра, адресовану самому директору НАБУ, була разюче відмінною від реакції на заяву не першої величини чиновника, які від нього прийняв рядовий детектив. Закономірно постає запитання: чому?

Тут, як зазначає «Ракурс», можна дійти двох висновків.

По-перше, показання цього заявника–викривача не мали для розслідування жодної процесуальної цінності, по-друге, роль Кубракова тут була явно не викривальною. По суті, його взагалі там не мало бути.

Очевидно, що його у цю справу спеціально ввели, як припускає сторона захисту, щоб таким чином досягти триєдиної мети: легалізувати у такий спосіб конфіденційне співробітництво Кубракова із НАБУ, яке, навіть за публічним повідомленням багатьох джерел, вірогідно розпочалося ще задовго до подання ним цієї заяви; зробити з нього активно діючого «живця», залучивши його до вочевидь провокативних дій; створити штучні підстави для підслідності цієї справи за НАБУ.

Заява міністра  Кубракова була надрукована на офіційному бланку Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Водночас на ній відсутні вихідний реєстраційний номер вказаного міністерства та дата реєстрації цього документа у міністерстві.

Немає відомостей і  про те, що Кубракова було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення. На відміну від Доценка.

Подавши на ім’я директора НАБУ Кривоноса  заяву про нібито висловлену йому пропозицію неправомірної вигоди, Кубраков, всупереч закону, не отримав від НАБУ документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію його заяви, витяг з ЄРДР та інформацію про стан досудового розслідування, що мало було розпочатись за його заявою. Водночас Доценко, звернувшись із заявою до звичайного детектива НАБУ, того ж дня був повідомлений про внесення відомостей до ЄРДР та кваліфікацію правопорушення.  

Отже, міністр Кубраков подав свою заяву уже після початку досудового розслідування у кримінальному провадженні. У детективів НАБУ не було ніяких законних підстав повідомляти НАЗК про початок досудового розслідування «за участі викривача Кубракова О.М.» , оскільки вказане досудове розслідування почалось без його участі. Та і ніякої іншої ролі, не те, що викривача, а навіть «весільного генерала», Кубраков у цій справі насправді не відігравав. Отже, якою насправді була його роль?

Це ключове для справи питання мав би з’ясувати суд.

У будь-якому разі, ця справа може стати хрестоматійною у контексті розуміння того, хто насправді є викривачем, та яку роль йому переважно відводять у виявленні та розслідуванні корупційних злочинів – отриманні юридично значущої викривальної інформації чи використанні як інструменту для здійснення провокацій.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.