Ограничение сроком права физического лица на доступ к суду по социальным спорам должно быть исключением из правил, - Верховный Суд

Верховный Суд пересмотрел в кассационном порядке дело по иску физического лица к областному территориальному центру комплектования и социальной поддержки (ТЦК) о признании бездействия противоправным и обязательства совершить определенные действия.

Спор по этому делу касался противоправного отказа ТЦК в подготовке и представлении в управление Пенсионного фонда Украины обновленной справки о размере денежного довольствия в соответствии с требованиями статей 43 и 63 Закона Украины от 9 апреля 1992 года №2262-ХІІ «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы и некоторых других лиц», положений постановления Кабинета Министров Украины от 30 августа 2017 года №704 «О денежном довольствии военнослужащих, лиц рядового и начальствующего состава и некоторых других лиц» для проведения перерасчета основного размера пенсии с 1 февраля 2020 года.

Суд апелляционной инстанции по этому делу отменил решение первой инстанции и удовлетворил иск частично, в частности признав право истца на получение справки для перерасчета размера пенсии с 1 февраля 2020 года, с 1 февраля 2021 года, с 1 февраля 2022 года и с 1 февраля 2023 года.

Не соглашаясь с решениями судов предыдущих инстанций, ответчик обратился с кассационной жалобой в Верховный Суд, где просил отменить обжалованные судебные решения и принять новое, которым в удовлетворении исковых требований отказать.

В кассационной жалобе указано, в частности, что суды первой и апелляционной инстанций неправильно применили положения статей 122, 123 КАС Украины, поскольку не учли, что истец пропустил срок обращения в суд с административным иском.

Позиція Верховного Суду

Разом з тим, Верховний Суд відхилив вимоги касаційної скарги та залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про дотримання судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 122 та 123 КАС України у частині, що стосується строку звернення до суду, Верховний Суд звернув увагу, що строки перерахунку пенсій регулюються положеннями частини другої, третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ.

Зокрема, визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Суд зазначив, що неправомірні дії відповідача (у разі встановлення судовим рішенням) щодо невидачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії впливають на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізації позивачем права, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною видів грошового забезпечення у межах визначених статтею 51 цього Закону строків.

У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого загальноприйнято вважати, що обмеження доступу особи до суду певним строком може мати суттєві недоліки, які впливають на здійснення правосуддя та можливість захисту порушених прав такої особи. До основних недоліків можна віднести те, що у багатьох випадках особа не може передбачити всі можливі обставини, які вплинуть на її права у майбутньому, і призведуть до настання негативних наслідків у вигляді порушення її прав. Вказане може призвести до необхідності звернення особи до суду тоді, коли її права вже порушено внаслідок дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, наслідків протиправності яких особа не могла передбачити, а не напередодні можливого порушення. Обмеження строком, за таких обставин, може бути особливо неприйнятним для тих, хто з різних причин не може вчасно виявити порушення своїх прав, що може призвести до дискримінації у сфері доступу до правосуддя. У цілому обмеження строком доступу до суду має бути винятком, але одночасно узгоджуватися з принципом правової визначеності (res judicata) і принципом справедливості, як складової верховенства права.

Постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №400/3128/23 (адміністративне провадження № К/990/30934/23).

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.